«В серці Матері Церкви я буду любов’ю»
(св. Тереза від Дитяти Ісус)
Сьогодні, 30 квітня о 10.00 віруючі Житомира попрощались з мощами св. Терезки. Вона поїхала далі мальовничою весняною Україною. Не можна було не почути в словах єпископа Яна Пурвінского нотки тремтіння і зворушення.
Шкода розлучатися з тим, хто обдарував тебе любов’ю… Вона залишила нам гарне послання: «Живи любов'ю, обирай лише любов, незалежно від обставин і оточення».
Ця любов, якою палає її серце в серці Церкви, притягує різних людей і творить чудеса, але ці чудеса непомітні, як було непомітним укрите життя святої у монастирі в Ліз’є.
В одному зі своїх листів до священика, що працював на місіях, св. Тереза пише: «Ви зовсім мене не знаєте». Не знали її за життя також її співсестри. Коли св. Тереза помирала, то одна черниця сказала іншій: «Шкода, але про неї нічого не можна сказати в некролозі, вона не зробила нічого визначного». Тереза тішилася цими словами. Що ж зробило її однією з найпопулярніших святих вже через декілька років після її смерті? Її автобіографічний твір «Повість про одну душу»? Її вчення? І це також. Але найголовніше – це здійснення її покликання, яке вона відкриває, вступивши до закритого монастиря Босих кармеліток.
«Терезка мала великі випробування», – розповідає о. Петро Гершевич OCD, один з чотирьох кармелітів, що супроводжували мощі під час перебування у Житомирі,- її життя не було легким в монастирі, вона досвідчила всього: і нерозуміння, і браку любові, але вирішувала це тільки з любов'ю, бо як інакше? Тільки любов'ю…».
Далі він розповів про маленьке чудо, яке пов’язує з особою св. Терези. Екіпаж кармелітів, що супроводжував реліквії під час паломництва у Львівській Митрополії щойно змінився, до Луцької дієцезії поїхав інший екіпаж. Четверо кармелітів, звільнившись після чергування, опинились недалеко від Почаєва. Вирішили вступити до цього монастиря. Отці знали про непросте ставлення священників Московського Патріархату до Католицької Церкви, але вирішили не марнувати можливості відвідати Почаївську Лавру. Підходять вони до входу до Лаври, а там стоять чоловіки в камуфляжі і з козацькими папахами на головах. Отці пройшли повз них, і коли вже їх минали, один із козаків відізвався:
«А ви хто?» -І сам відповів на своє питання: «А ми знаємо хто ви: ви – наші брати!».
«Це все Терезка! Там де вона є, вона приносить любов», – закінчив о. Петро.
Кармеліти, що супроводжують реліквії, дуже втомлені, втомлені дорогою і темпом паломництва мощей. У нашій, Києво-Житомирській дієцезії вони проїхали за два дні 13 парафій. За кермом мікроавтобуса, яким мощі мандрують Україною, сидить диякон Марко. Якось він зайшов до мене на каву. Скромний, простий і добрий, зрілий чоловік в кармелітському габіті. З під скапулярія (деталь кармелітського габіту) виглядає бенедектинський хрест. П’ємо каву і розмовляємо. В розмові виявилось, що він був в Руанді в період війн. Розповів, що його і ще одного кармеліта вже ставили до стінки представники одного з ворожих племен. Якби не втрутився офіцер, їх би вже не було у живих. В Руанді вбили сотні священиків та ченців, включаючи єпископів. Диякон Марко сидів і спокійно пив каву в моїй кімнаті…
В катедрі щоденно з 27 по 30 квітня були натовпи віруючих, що приходили віддати честь мощам. Храм не закривався три ночі і три дні, люди чували біля реліквій святої. Вірні підходили, делікатно торкаючись саркофагу з мощами, просили кожен про своє, але з переконанням, що свята почула їх моління. Щодня відправлялось по чотири Служби Божих, під час яких проповідував один з чотирьох кармелітів.
Отець Ромуальд виділив під час проповіді три основні риси духовності св. Терезки: прагнення до святості, довіра Богові і діяльна любов до ближнього.
Розповідаючи про працю св. Терези над чеснотою любові до ближнього, навів цю історію: «Одна із співсестер викликала у святої природну антипатію. Терезка роздумувала так: якщо я маю любити ближнього, кожного ближнього, то я повинна робити особливо для цієї співсестри все так, неначе б вона була моєю найулюбленішою сестрою. Звісно, що не давалося їй це легко, але для тієї сестри вона все робила з надзвичайною старанністю та увагою. Нарешті монахиня не витримала і запитала: «Сестро, за що ти мене так любиш?»…
Логіка св. Терези наступна: Інша людина – це Боже творіння, і коли ми її любимо, ми любимо Боже творіння. А що може для кожного Творця бути приємнішим, ніж те, коли його творіння ним захоплюються? Отак і вчинки любові до другої людини є проявом того, що нам подобається творіння Творця і це надзвичайно тішить Бога. Тереза любила людей, щоб зробити приємне Богові. Невипадково Тереза від Дитяти Ісус є одним з 33 Вчителів Церкви.
Як чудово, що стільки людей св. Терезка зібрала навколо себе. «В серці Матері Церкви я буду любов'ю!». Це здійснилось. В Житомирі ми це вже побачили. Далі чекають Київ, Харків, Запоріжжя, Донецьк, Одеса, Ялта, Миколаїв, Хмельницький…
фінансово.
Щиро дякуємо!
