6 січня 2019 року в Лурді розпочався Рік святої Бернадети. Святкування пов’язано зі 175-річчям з дня народження та 140-річчям її смерті. Саме чотирнадцятирічній Бернадеті Субіру об’явилася в 1858 році Божа Матір.
Протягом усього року відбуватимуться спеціальні заходи, організовані санктуарієм Божої Матері та мером Лурда. Ректор санктуарію о.Андре Кеб підкреслив, що, незважаючи на біг часу, Бернадета і надалі зворушує людей, оскільки вона не супергерой, а схожа на тих, хто прибуває сюди.
Від часу об’явлень у Лурді Церква визнала 70 чудесних зцілень, однак сама Бернадета не зцілилася — вона померла від туберкульозу у віці всього 35 років у Невері, де, за її словами, вона хотіла б сховатися від надмірної цікавості людей.
Щороку на паломницький період обирають конкретну тему. Цього року — «Благословення убогих». Матіас Террьє, директор інформаційної служби санктуарію, пояснює, що «Бернадета була убога матеріально і убога (хворим) тілом; хто ж краще за неї може вести людей з усім їхнім інтелектуальним, фізичним чи суспільним убожеством, в яке вони потрапляють?»
На його думку, доказ того, що Бернадета «незвичайно доступна», — це інтерес до неї не тільки віруючих людей, а й світу культури і розваг. Починаючи з 1 липня 2019 року в Лурді показуватимуть мюзикл «Бернадета з Лурда», а в травні відбудеться прем’єра документального фільму «Сучасники Бернадети» про людей, які приїжджають до санктуарію.
Протягом Року святої Бернадети її мощі нестимуть в процесіях до гроту об’явлень після закінчення міжнародних Мес по середах і суботах — за винятком періодів, коли релікварій подорожуватиме Європою. В 2019 році він відвідає Нормандію у Франції, Італію та Іспанію.
З 8 по 11 лютого санктуарій організовує великий симпозіум на тему вбогості; в ньому візьмуть участь понад 700 учасників. Близько 20 тисяч паломників очікують в Лурді 11 лютого на урочистості в річницю першого об’явлення Божої Матері 165 років тому.
*
Про Лурд — містечко, що розташоване біля підніжжя Піренеїв — стало відомо завдяки Божій Матері. Марія об’явилася там у 1858 році Бернарді Марії Субіру, яку рідні називали Бернадетою. Сім’я дівчини була дуже бідною. Шестеро чоловік (батьки і четверо дітей) жили в колишній тюремній камері. Батько не працював. Бувало, що молодший брат Бернадети, Жан-Марі, від голоду з’їдав віск із церковних свічок.
Бернадета була гарною дівчиною, але після хвороби не росла, мала зріст лише 140 см. Вона хворіла на астму. Не вміла читати і писати, розмовляла тільки місцевим діалектом. Навчання давалося їй важко. В 14 років вона ходила до школи разом із семилітками, щоби краще знати Катехізис, інакше її не допустили б до Першого Причастя.
11 лютого Бернадета з сестрою та подругою пішла збирати гілки для пічки. У гроті Массаб’єль вона побачила прекрасну дівчину, яка витала над кущем, тримаючи в правиці розарій. Бернадета слідом за нею зробила знак хреста і почала відмовляти розарій. Біла Пані включалася в молитву лише на «Слава Отцю…» наприкінці кожного десятка. А потім зникла.
Вже ввечері все містечко знало про дивне явище. Мати, не вірячи Бернадеті, сказала, що це, мабуть, був диявол. «Диявол не молиться Розарій», — рішуче відповіла дівчина. На наступні зустрічі з Білою Пані приходили вже сотні, а потім тисячі мешканців Лурда. Вони підказували їй, про що ще вона має питати. Бернадета вступила в діалог.
18 лютого Біла Пані сказала знаменні слова: «Не обіцяю тобі щастя на цьому світі, тільки в майбутньому». Через три дні вона закликала: «Моліться за грішників», а ще через три дні: «Покайтеся! Покайтеся! Покайтеся!» Вона також попросила, щоби священики побудували каплицю біля грота, і щоб туди приходили процесії. Однак місцевий настоятель вимагав чуда, а також хотів дізнатися ім’я Білої Пані. Вона відповіла 25 березня: «Я — Непорочне Зачаття».
Біла Пані показала Бернадеті місце, з якого забило джерело. Незабаром сталося перше чудо: мешканка Лурда опустила паралізовану руку в джерело і зцілилася.
Вісімнадцять зустрічей Бернадети з Білою Пані закінчилися 16 липня. Вже за 12 днів місцевий єпископ скликав комісію, яка мала дослідити справу імовірних об’явлень Божої Матері. 18 січня 1862 року від імені Церкви він оголосив їх справжніми.
Через три роки Бернадета вступила до новіціату сестер, які опікувалися хворими (Soeurs de la Charité et de l’Instruction Chrétienne de Nevers). 1866 року вона назавжди покинула Лурд і переїхала до дому згромадження в Невері. «Моя місія в Лурді закінчилася», — сказала Бернардета. За рік вона склала чернечі обітниці й стала помічницею медсестри в монастирському лазареті.
Дівчина зі смиренням зносила приниження від інших сестер, у яких не вкладалося в голові, що Божа Матір могла об’явитися простій дівчині. Здоров’я Бернадети постійно погіршувалося. Останні півроку вона провела в ліжку, яке називала «білою каплицею». Померла 16 квітня 1879 року у віці майже 35 років.
Після беатифікації незнищене тіло Бернадети Субіру помістили в релікварій у каплиці монастиря Сен-Жільдер у Невері, а через вісім років її канонізували.
фінансово.
Щиро дякуємо!
