Теофіл — той, що любить Бога

Роздуми над Словом Божим на ІІІ неділю Звичайного періоду, рік В

Ким був цей чоловік, Теофіл, якому адресує своє Євангеліє святий Лука? Євангеліст звертається до нього з такою повагою, що, схоже, це людина, яка займає важливе становище в тогочасному суспільстві. Однак, крім його імені й того, з якою пошаною звертається до нього св. Лука, ми нічого більше про нього не знаємо. Тому екзегети припускають, що, можливо, особа Теофіла вигадана, а його ім’я (Теофіл — той, що любить Бога) служить, щоб показати тих, кому адресоване Євангеліє: людям, які щирим серцем шукають Бога і прагнуть Його любити.

А навіть якщо й жила така людина, для якої писав своє Євангеліє і Діяння Апостолів св. Лука, то все одно: Євангеліє від Луки, як і кожне Євангеліє, та й взагалі кожна книга Святого Писання, адресоване саме тим людям, які щиро шукають Бога, намагаються Його зрозуміти. Бо вони Його люблять.

Чи ми любимо Бога? Що це значить для мене — любити Бога? Чи це означає відчувати якісь піднесені почуття? Саме так сучасні люди часто трактують «любов»: пережити певні почуття до іншої особи. Але це звичайний егоїзм: я з тобою, бо мені приємно, зручно, бо я переживаю добрі почуття. Насправді любов — це те, що дозволяє особі, яку ми любимо, бути собою. Навіть за ціну того, що нам з нею буде боляче, неприємно, некомфортно. А любов до Бога дозволяє Богові бути справді Богом у моєму житті. І саме тому, що я хочу дозволити Йому бути в моєму житті Богом, я хочу пізнати яким Він є і Ким Він хоче бути для мене. Думаю, що саме це і є мета Євангелія: відкрити нам те, який Він є насправді.

Як пізнати Бога?

Сьогоднішній уривок із Євангелія, на мою думку, не випадково починає розповідь про Ісуса Христа саме з того моменту, де Він читає пророцтво про самого себе. З одного боку, для того, хто хоче пізнати Бога, це виразна вказівка: якщо хочеш пізнати Бога — читай Біблію, читай Євангеліє, тому що натхненні Богом тексти можуть відкрити тобі правду про Бога і про тебе. Біблія — це справді лист любові Бога до кожного, хто щирим серцем Його шукає.

З іншого боку цей фрагмент показує спротив людей, які слухають Ісуса. Вони не хочуть вірити щирості Ісуса Христа: «Прийшов до своїх, — а свої Його не прийняли» (пор. Йн 1, 11). Ісус Христос не відповідав їхнім уявленням про Бога! Якого Месію вони чекали? Сильного, могутнього, такого, який очолить військо, щоб вигнати римлян з їхньої землі та зробить Вибраний народ могутнім і сильним. Ісус Христос, за їхніми міркуваннями, не годився для цього — що ж може зробити Син Теслі?

Часто доводиться помічати, що ми, християни, так само очікуємо від Бога, щоб Він виконав наші забаганки. Хочемо отримати благословення, щоб у бізнесі був прибуток, а працюємо при цьому в неділю; просимо Бога про здоров’я для дитини, а самі не сповідаємося чи, ще гірше, ходимо до ворожок, екстрасенсів, читаємо гороскопи, а на руці носимо червону нитку. Так, про всяк випадок… Одним словом — це Бог повинен забезпечити нам наше щастя згідно з нашим розумінням, а далі ми подумаємо, чи бути Йому вірними. Будьмо щирі: така постава це не віра, а прояв магічного світогляду, в якому божество служить інструментом для задоволення наших потреб.

Віра ж дозволяє Богові бути собою, закладає поставу смирення, без якого не може бути й самої віри. Смирення це не самоприниження: це розуміння того, що Бог має бути Богом. Він не буде присовуватися до моїх уявлень про Нього, щоб мені було комфортно, а радше лагідно дозволить мені поступово доростати до того, коли я нарешті зрозумію те, що Бог є прекрасною, дивовижною Таємницею, торкнутися якої можна лише схиливши свої коліна та прийнявши Його волю. І тоді зрозумієш, як сильно Він вірить в тебе.