Роздуми над Словом Божим на середу V тижня Великого Посту
У які тільки небилиці примудряється з легкістю вірити сучасна людина — аж дивуєшся іноді: в НЛО, в енергетичних вампірів і страшних монстрів, у смертоносні промені й тотальну змову. Тільки у Слово Біблії та Божі чудеса їй чомусь повірити важко.
Сьогоднішнє читання розповідає нам історію про трьох юнаків, яких за їхню вірність Богові хотіли спалити в печі, але вони не тільки не загинули, а й прославили Господа неба й землі посеред вогню. Тож відкриймо наш розум на сприйняття нового та послухаймо фрагмент із Книги пророка Даниїла:
Тими днями цар Навуходоносор мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотій статуї, яку я поставив, не хочете кланятись? Отож тепер, якщо ви готові, як тільки почуєте звук сурми, флейти, цитри, гарфи, гуслів, волинки та всіх інших музичних інструментів, впасти ниць і вклонитись статуї, яку я звелів зробити — гаразд; якщо ж не вклонитесь, тієї ж миті будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?» Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати. Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, Він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонятимемось». Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Адвенаго. У відповідь він повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювали, і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем. Царські слуги, які вкинули їх, не переставали розпалювати печі бітумом, смолою, клоччям та хмизом, так що полум’я піднялося на сорок дев’ять ліктів поверх печі і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, які були при печі. Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі і вчинив у середині печі так, немов би там повівав росистий вітерець, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди. Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв’язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!» Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на Сина Божого». Тоді Навуходоносор приступив до отвору розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги всевишнього Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню. Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і запах вогню на них не перейшов. Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, який послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на Нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!»
У біблійних текстах алегорія часто важливіша за пряме значення. Так і тут: невідомо чи існувала та піч насправді, та не це головне. Слово Боже прямо говорить, що людину, вірну Йому до кінця, Господь врятує із будь-яких неприємностей, навіть із розжареної печі. Потрібно лише довіряти Богу, прославляти Його і просити про допомогу.
Коли ми стикаємося з проблемами, то чи кличемо Бога на допомогу? Ні. Дивно, але ні. Зазвичай ми намагаємося вирішити все самі. Й тільки коли проблема зростає до масштабів «катастрофи», згадуємо про Бога. Не так було із Седрахом, Мисахом та Авденаго: вони не переставали пам’ятати про Нього. Святе Письмо показує нам приклад людей, які у хвилину смертельної небезпеки не бояться, а вірять і прославляють Бога. Поки вони молилися, Він надприродним чином захищав їх від вогню так, що ніхто не постраждав. Крім того, вони несподівано виявили, що в печі поряд із ними був четвертий, Кого вони не знали. Пророк каже, що «вид четвертого схожий на Сина Божого» (див. Дан 3, 92).
Кожен із нас у житті зазнає труднощів; інколи ми почуваємося, наче в розжареній печі. Як правило, ми починаємо боятися або злитися. Але якщо перестанемо зосереджуватись на собі, а будемо слухати Боже Слово — нам відкриється новий вихід: ми почнемо славити Бога за все, що з нами відбувається, довіряючи Йому свої проблеми. Коли ми так поводимося, Він, як Той четвертий у печі, чудесним способом перебуває поряд із нами і врешті повертає ситуацію на добро.
Яскравим прикладом цього є описана в 16 розділі Діянь Апостолів історія апостола Павла та його супутника, яких за проповідь Євангелія побили та вкинули до в’язниці. Послухаймо, що відбулося далі: (Діян 16, 25-33):
Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали. Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!» І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі; а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?» Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім». І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі. А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
«Господи, дякую Тобі, що даруєш мені спасіння. Нехай усе, що я переживаю, буде на славу Твою».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Яка була на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.