Тайна віковічної любові

Роздуми над Божим Словом на урочистість Пресвятої Трійці, рік В

У кожній сучасній мові є три ступені порівняння: звичайний, вищий і найвищий. Таким чином можна сказати, що хтось є щедрий, щедріший, чи найщедріший, або —швидкий, швидший і найшвидший.

Однак староєврейська мова не мала таких граматичних форм. Для того, щоб виразити вищий ступінь, потрібно було простоповторити слово: поглянь, яка ти гарна, приятелько моя, яка ти гарна (Пісня пісень 1,15). Подібно Ісус, коли говорив про дуже важливі справи, завжди вживав ось такий вступ: Істинно, істинно кажу вам…

Якщо ж потрібно було виразити значення найбільшої досконалості, або нескінченності, то говорилось так: «Святая святих»—це найсвятіше місце у храмі, де стояв Ковчег Завіту.«Небеса небес»—означає небеса найвищі, оселю самого Бога; «навіки віків»— це сама вічність; «тисячі тисяч»—передає незчисленну кількість.Є ще один цікавий висліву 36-му Псалмі: у Твоєму світлі побачимо світло — це значить, що Бог є самим світлом і вічним джерелом світла.

Та постає слушне запитання: чи можемо щось повторити не двічі, а три рази? Виявляється, що так, але такі слова вже не можна буде віднести до жодного творіння, тільки до самого Бога.

Найвідоміший приклад такого застосування маємо у пісні серафимів, полум’яних духів, які стоять перед престолом Найвищого Бога і кличуть один до одного: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! (Іс 6,3). Саме цю пісню ми співаємо під час Божої Служби перед найурочистішим її моментом —переміни хліба й вина у найсвятіші Тіло та Кров Господа нашого Ісуса Христа.

Однак запитаймо: чому шестикрилі серафими поводяться так дивно і, на перший погляд, не зовсім чемно? Адже вони знаходяться перед престолом Найвищого Бога, та все ж, здається, скеровані зовсім не до Нього, тільки кличуть один до одного потрійне «свят, свят, свят».

Так описано життя небесних істот. Ці духи постійно діляться тим, що пізнають у Богові. Серафими, хоча й перебувають найближче до Бога, найбільше розпалені полум’ям Божественної любові; та все ж вони невпинно відкривають і пізнають, захоплюються і прославляють потрійну святість Божого життя. Це для них стає джерелом вічної радості, блаженства й ликування.Кличучи один до одного, вони наче прагнуть відтворити між собою те життя, яке споглядають у Господі. Однак збагнути це не під силу навіть для них.

Тайна Святої Трійці є нескінченною тайною. Саме тому Євангеліє на цей день розпочинається такими таємничими словами, що їх Ісус сказав під час Тайної Вечері своїм апостолам: Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині (Йн 16,12).

У світлі сьогоднішнього свята ми розуміємо, що найдосконаліше життя — це Життя Пресвятої Трійці, найпрекрасніша спільнота — це спільнота Божих Осіб, найвища Любов — це любов Отця і Сина у Святому Духові. Це тайна, в яку невпинно всю вічність проникають небесні духи, споглядаючи її наче світло у світлі безмежної ясності.

Тайна Святої Трійці викликає захоплення усієї спільноти Неба, тому вони кличуть одне до одного, і їхні відносини стають відлунням відносин Бога Отця і Сина і Святого Духа. Так відбувається у кожну мить, наповнюючи всю вічність. Вони постійно поринають у незбагненну любов, яка виходить від Отця і дарується Синові та у Святому Духові є даром Сина для Отця і даром Отця для Сина.

Цей передсмак Неба через занурення в життя Божих Осіб відчув і виразив апостол Павло у листі до ефесян: Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем, від якого бере ім’я все отцівство на небі й на землі; щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові — спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою (3,14-19).