Курія Пінської дієцезії (Білорусь) повідомила, що в неділю 8 лютого 2026 року у віці 81 року, на 42‑му році священства та на 27‑му році єпископського служіння, відійшов по вічну нагороду єпископ Казимир Великоселець, домініканець і вислужений єпископ-помічник Пінської дієцезії.
Казимир Великоселець народився 5 травня 1945 року в селі Староволя Пружанського повіту. У дитинстві батько їздив із ним на велосипеді до Кобриня (понад 50 км), бо найближчий костел у Шерешові був закритий. Саме за цих обставин зростала його віра, яка допомогла Казимирові вистояти під час військової служби та непростих будівельних робіт у Вільнюсі. Саме там він зустрів отців-домініканців, з якими згодом поєднав своє священицьке життя.
Протягом трьох років радянська влада відмовляла йому в дозволі вступити до семінарії в Ризі; але майбутній єпископ разом із нинішнім єпископом Пінським Антонієм Дем’янком навчався у богослова о.Вацлава Пеньковського в парафії Недзведзиця (нині Ляховицький деканат, Пінська дієцезія).
У 1981 році Казимир Великоселець був прийнятий до семінарії в Ризі. Під час навчання, 8 січня 1982 року, він склав обіти в домініканському ордені, долучаючись до Польської провінції Ордену Проповідників.
Фото Katolik Life
Після закінчення семінарії, 3 червня 1984 року, на свято Трійці, був висвячений кардиналом Юліаном Вайводсом і призначений до своєї першої парафії — Святої Трійці в Ішколі. Він також служив у десяти інших храмах, ремонтуючи та реконструюючи релігійні будівлі. Загалом о.Казимир відкрив близько десяти парафій та побудував три храми; четвертий зараз будується в Гомелі.
Гроші на будівництво він зібрав сам. Уже пенсіонером він їздив до багатьох польських міст, щоби служити Меси в різних містах і збирати пожертви.
У 1992 році Казимир Великоселець отримав призначення на генерального вікарія Пінської дієцезії, з одночасним виконанням обов’язків декана та парафіяльного настоятеля храму Воздвиження Святого Хреста в Бресті.
8 травня 1999 року св.Йоан Павло II призначив о.Великосельця єпископом-помічником Пінської дієцезії. Свячення отець прийняв від кардинала Казимира Свьонтка 24 червня 1999 року в кафедральному соборі Пінська.
Як єпископ, Казимир Великоселець оселився в Гомелі. 2013 року зареєстрував нову парафію під історичною назвою Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. 15 серпня 2018 року освятив хрест і землю для будівництва нового храму, а 16 листопада того ж року освятив тимчасову каплицю. Завдяки його зусиллям будівництво церковного комплексу продовжилося.
Після досягнення 75-річного віку в травні 2020 року мандат єпископа Казимира Великосельця було продовжено ще на два роки.
3 січня 2021 року папа Франциск призначив єпископа Великосельця Апостольським адміністратором Мінсько-Могилівської архідієцезії ad nutum Sanctae Sedis. Він обіймав цю посаду до 23 жовтня 2021 року. Потім служив єпископом-помічником Пінської дієцезії до 10 жовтня 2024 року.
За повідомленнями вірян, 8 лютого 2026 року він зранку ще сповідав та відслужив недільну Месу в Гомелі. Потім єпископу стало погано, і його поклали до відділення інтенсивної терапії кардіологічного центру в Гомелі. Однак єпископ Казимир невдовзі помер.
Він був найстаршим католицьким єпископом у Білорусі.
«Коли він не молився і не служив Святу Месу, то вів нескінченне листування й переговори з чиновниками щодо будівництва нового костелу в Гомелі, — згадує про нього журналістка Альона Германович. — Грошей на будівництво завжди бракувало. Потім, у віці понад 75 років і вже 80 років, він сам сідав за кермо та їздив до Польщі, долаючи тисячі кілометрів, від парафії до парафії, просячи допомоги на новий храм.
Він не був слабким ‘старим’ — це не про нього. У 75 років він міг підтягнутися 15 разів і був сильним чоловіком. Якось він віз сестер-черниць на вокзал у своїй машині; я хотіла допомогти покласти валізу в багажник — валіза, здавалося, важила тонну. Єпископ трохи невдоволено поглянув на мене, схопив валізу, як пір’їнку, і закинув її в багажник, легко і спритно.
Я його дуже поважала — але й трохи боялася. Бо сидиш собі тихо й непомітно перед Месою в храмі, аж тут раптом приходить єпископ і так різко: тиць! І всовує в руки яку-небудь новенну приблизно на дванадцять сторінок, і так суворо: ‘Читай!’ Ну і читаєш!».
Переклад CREDO за: Niedziela, Vatican News
Фото: Ольга Муская
фінансово.
Щиро дякуємо!
