Роздуми над Божим словом на ХХХ неділю Звичайного періоду, рік В
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Господь Ісус сказав цю притчу: «Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений».
Лк 18,9-14
Спробуй уявити цю сцену. Ось фарисей, шанований член суспільства, прийшов до Храму помолитися. У нього навіть є в синагозі своє особливе місце (див. Мт 23,6). Вивіреним жестом він підносить у молитві свої руки. Його філактерія (шкіряна коробочка, зав’язана на голові, всередині якої лежали написані на пергаменті уривки Святого Письма) ширша, ніж у більшості людей і навіть закриває його брови. Китиці молитовної хустки, що мають нагадувати про Господні заповіді (див. Чис 15,3740), довші та розкішніші, ніж в інших. Це одночасно данина моді й ознака особливої відданості (див. Мт 23,5). Загалом, фарисей — досить яскрава фігура, яка виглядає побожнішою за «інших людей» (пор. Лк 18,11).
Тепер уяви збирача податків. У нього точно немає свого молитовного місця у Храмі. Він схилив голову, щоб не бачити презирливого погляду фарисея. Отримуючи непогану зарплату від римлян як їхній службовець, він одягнений акуратно, але не претензійно. По його щоках течуть сльози. Він прийшов до Храму, бо раптом із жахом усвідомив, як глибоко загруз у корупції. Він обманював людей, які ледь зводили кінці з кінцями. Посилав годувальників сімей у боргову в’язницю, не думаючи про їхню долю. Зараз він глибоко шкодує і не може дібрати слів. Все, що він може сказати: «Боже, змилуйся надо мною грішним!» (Лк 18,13).
Фарисей, задоволений досконалістю своєї молитви, виходить із Храму таким само, яким прийшов: переконаним у власній праведності та з презирством до всіх навколо (див. Лк 18,9). А от збирач податків залишає храм із почуттям полегшення. Він вирушає додому легкою ходою і з упевненою усмішкою на обличчі. Завтра ж він попросить вибачення у знайомих і поверне їм гроші.
На жаль, у кожному з нас є щось від фарисея і від митаря. Та сьогодні під час Літургії усвідомимо свою гріховність і разом із митарем молімося:
«Боже, змилуйся надо мною грішним!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
