Роздуми над Божим словом на ХХХІІ Звичайну неділю, рік В
Лк 20,27-38
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили До Ісуса й спитали Його: «Учителю, Мойсей приписав нам: коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Врешті, померла й жінка. Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бо ж семеро мали її за жінку». Ісус відповів їм: «Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для Нього».
Звісно, садукеї намагалися зловити Христа на слові, пропонуючи Йому пояснити ситуацію жінки, яка за життя була одружена із сімома братами. Садукеї були досить впливовими. Та, на відміну від фарисеїв, не вірили у воскресіння мертвих. Садукеї були впевнені, що, поставивши підступне запитання, зможуть заплутати Ісуса і так звинуватити Його в богохульстві. Але Христос використав це запитання, щоб підтвердити істину про Божу обітницю воскресіння. «Ті ж, що будуть достойні осягнути …воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; бо …до ангелів подібні» (Лк 20, 35.36). Вказуючи на Закон Мойсея, Ісус підтвердив, що Бог не називав би себе Богом Авраама, Ісаака та Якова, якби ці патріархи не були живими (див. Вих 3, 6). Господь — Бог живих, «усі бо живуть для Нього» (Лк 20, 38).
І це насправді добра новина! Хоча всі ми рано чи пізно помремо, та все одно будемо жити з Богом. І чи може бути інакше? Адже з моменту хрещення ми стали частиною Церкви, містичного Тіла Христа. І тепер навіть смерть не може відділити нас від Нього. Апостол Павло пише: «Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі. І кожний у своїм порядку: первісток — Христос, потім — Христові під час Його приходу» (1Кор 15, 22-23).
Що більше ми живемо вірою, то менше боїмося смерті. Замість того, щоб ставитися до неї як до закінчення всього, ми маємо бачити в ній початок нового, кращого життя. Це не значить, що питання смерті не викликатиме в нас хвилювання. Бо ми справді не знаємо точно, якими є Небеса. Та ми можемо довіряти Божим обітницям і вірити, що коли підемо за Господом сьогодні, то наше завтра буде таким яскравим і радісним, аж це неможливо уявити.
«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за Хресні муки. Ти переміг смерть, щоб я міг жити вічно! Допоможи мені перемагати страх смерті».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
