Роздуми над Божим словом на п’ятницю IV Звичайного тижня, рік ІІ
Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида — з-між синів Ізрáїля. Він з левами бавивсь, як з козенятами, а з ведмедями — мов із ягнятами. Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й ізламав гординю Голіята? Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і Той надав сили правиці його — вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого піднести. Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець: бо він переміг ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши їхню міць аж по сьогодні. У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця. Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім голосом спів милозвучний. Святам-празникам блиску надав він, досконало прикрасив чини врочисті: хвалили вони Його ім’я святе, а святиня вже від ранку бриніла. Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його потугу, дав йому царський союз і престол слави в Ізрáїлі.
Сир 47, 2 –11
Який яскравий портрет Давида малює нам Бен Сір, автор Книги Сираха! «Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу… Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець: бо він переміг ворогів навколо… з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця» (Сир 47, 4.7.8). Це яскравий образ великого воїна, могутнього царя, відомого музиканта і людини, яка дуже любила Бога.
Але як тоді бути з гріхами Давида? Наприклад, історія перелюбу з Вирсавією? Як же тоді його змова заради того, щоби сфабрикувати вбивство Урії? Хіба це не показує затьмарену гріхом темну сторону царя? Створюється враження, що в Давиді одночасно були присутні двоє людей: святий і грішник.
Він і справді був «муж за серцем» Божим. Та водночас не можна заперечувати, що його гріхи мали руйнівний вплив як на нього самого, так і на весь Ізрáїль. Бувши майстерним художником-портретистом, Бен Сір знав, що робить, коли барвами слів створював образ прославленого царя Ізрáїлю. Велич Давида полягає в його вмінні щиро каятися: щойно він усвідомив свій гріх, то відразу навернувся до Бога — і «простив Господь йому його гріхи» (Сир 47, 11). Зрозуміло, що Давидові довелося далі жити з наслідками своїх учинків, але в цьому він уже був не самотній.
Навіть якщо ми не любили й не падали, як Давид, то все одно в кожного з нас є свої «світлі» і «темні» сторони. І для всіх нас є таке ж Боже милосердя, що було даровано цареві, який каявся. І все це завдяки тому, що Бог «передбачив» наш можливий непослух. Він дав нам великий дар покаяння у Таїнстві Примирення.
Ми часто сприймаємо покаяння і сповідь як важкий тягар, або принаймні як вельми неприємний обов’язок. А історія Давида показує, що це не що інше як шлях повернення до Господа, найкращий захист від болісної та руйнівної провини. Як Бог простив Давида, так Він хоче пробачити й тобі. Єдине, чого прагне Господь, — це обдарувати тебе своєю милістю і повернути тобі повноту життя!
«Господи Ісусе, дякую Тобі, що пробачив мені та прийняв назад як своє дитя!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.