Роздуми над Божим Словом на свято св. Марії Магдалини
Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці. Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!» Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відповідає їм вона, — і не знаю, де покладено Його». Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить Йому: «Пане, коли ти забрав Його, то повідай мені, куди ти Його поклав, — і я заберу Його». Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до Нього по–єврейському: «Раввуні!» — що в перекладі означає: «Учителю!» А Ісус їй каже: «Не стримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого, але йди до Моїх братів і скажи їм: Я йду до Отця Мого й Отця вашого, до Бога Мого й Бога вашого». І пішла Марія, щоб звістити учням: «Я бачила Господа», — та й що Він це їй сказав.
Йн 20, 1–2. 11–18
Звільнивши Марію Магдалину від семи бісів, Ісус Христос здійснив щось більше, ніж просто зцілив її (див. Лк 8, 2). Він радикально змінив її уявлення про людське існування. Той, Хто повернув Марії цілісність, відтоді став центром її життя. Вона покинула своє рідне місто Магдалу на березі Генісаретського озера, стала ученицею Ісуса Христа і невідступно слідувала за Ним.
І насамкінець цей шлях привів її до хреста. У той час, як усі учні Ісуса, крім Йоана, нажахані, розбіглися, Марія Магдалина лишилася поряд із Ним. Вона чула останні слова Учителя та Його останній подих, бачила, як Його знімали з хреста, як Його зранене та понівечене тіло нашвидкуруч приготували до поховання і поклали до гробниці. Наступного ранку вона поспішила туди, щоби намастити Тіло Христа…
Про що думала Марія того ранку? Може, її долали сумніви та розгубленість: «Людина, яка, як ми думали, мала врятувати Ізраїль, Людина, яка зцілила мене, розіп’ята… Я довірила цій Людині все своє життя. І як мені тепер далі бути?» І в той момент, коли Воскреслий Ісус покликав її на ім’я, Марія вмить осягнула, що смерть не змогла перемогти Христа. Він ожив, а разом із Ним ожили і її надії та мрії. Останні кілька років вона провела як учениця не даремно. Все, чим вона пожертвувала заради Господа, вартувало того! Вона лишається ученицею Христа, і відтепер буде проголошувати Його воскресіння.
А в чому сенс і мета твого життя? Чи в тому, щоб любити Господа та служити Йому? Марія Магдалина говорить тобі сьогодні, що це найбільше, що ти можеш зробити. Вона стверджує, що тобі варто присвятити абсолютно все: час, майно, сили й таланти — заради того, щоб вірно прямувати услід за Господом. Чому? Тому що Він любить тебе безмежно. Тому що Він ніколи не покине тебе. І тому, що Його задуми для твого життя перевищують усі твої уявлення. Одного разу і ти зустрінешся із воскреслим Господом віч–на–віч. Він покличе тебе на ім’я – і ти впізнаєш Його, як Марія Магдалина, тому що віддався Його волі, усім своїм життям поклався на Нього.
«Господи, я хочу, щоб Ти був основою мого життя. Довіряю Тобі все, що маю. Нехай послужить воно на Твою славу! Свята Маріє Магдалино, молися за нас».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
