Роздуми над Божим Словом на суботу ХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крові? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? Тому, що один хліб, — нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь в одному хлібі. Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми — сильніші від Нього?
1 Кор 10, 14–22
Павло попереджав коринтян про ідолопоклонство. Але чому? Відповідь пошукаємо в контексті. У той час у громаді тривала суперечка, чи дозволено християнам їсти м’ясо тварин, принесених у жертву язичницьким богам. Адже м’ясо, що продавалось на ринку, як правило, попередньо використовували у язичницьких релігійних обрядах! Раніше у своєму листі Павло стверджував, що християни можуть їсти таке м’ясо за умови, що це не спокушає більш слабких у вірі братів (див. 1Кор 8, 12–13). Але виявилося, що деякі християни не тільки їли його, а й брали участь у самих обрядах жертвоприношення. «Як після цього вони могли продовжувати збиратися разом і споживати Тіло і Кров Христа?» — дивується Павло (див. 1 Кор 10, 20).
Як це стосується нас, сучасних християн? Кожного разу, витрачаючи свій час, можливості та сили заради людей або речей, ми насправді жертвуємо це їм, тобто певним чином ділимося з ними частиною себе. Якщо при цьому Бог залишається на першому місці і ми жертвуємо чимось заради Його слави та з Його допомогою —усе гаразд. Якщо ж те, чому ми служимо, витісняє Бога з нашого серця та життя, то треба зупинитись і замислитись.
Поєднання з Христом у Святому Причасті є винятковим, особливим, ексклюзивним, тому не сумісним зі злом. Як християни, ми маємо «інвестувати» себе насамперед у те, що наближає нас до Господа, тому що, зрештою, ніщо інше нас не може цілком задовольнити. Ніщо й ніхто не може дати нам те, що готовий подарувати Небесний Отець: чистоту серця, внутрішній мир, надію, яка не розчарує, радість пізнання Господа і любов, що виходить за межі нашого розуміння.
«Господи, у Трійці єдиний, позбав мене ідолів і допоможи завжди бути міцно поєднаним із Тобою».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
