Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ХХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Господь Ісус сказав своїм учням: «Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; та того дня, коли Лот вийшов із Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий. Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. Згадайте собі жінку Лота. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. [Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться]». Тоді вони Його спитали: «Де, Господи?» Він відповів їм: «Де труп, там і зберуться орли».
Лк 17, 26–37
Сьогоднішній фрагмент Євангелія здається страшнуватим і моторошним. Чи справді наприкінці світу одних візьмуть на небо, а інших залишать (пор. Лк 17, 31)? А якщо так станеться, хто ж саме залишиться? Може, це буду я або хтось із моїх близьких?
Проте Церква застерігає нас від буквального сприйняття біблійних пророцтв щодо кінця світу або намагань ідентифікувати з ними сучасні події. Отже, розмірковуючи над цим уривком, ми краще його зрозуміємо, якщо менше будемо думати про те, що трапиться в майбутньому, і більше про те, як живемо зараз тут, на землі.
Ми можемо жити, не очікуючи на Друге пришестя Христа, але обов’язково зустрінемося з Ним після смерті. І коли це станеться, усе майно, на придбання якого було витрачене наше життя, усі статки й соціальний статус — усе залишиться позаду, на землі. Те саме стосується й наших рідних, роботи і незавершених планів.
Водночас, хай би як дивно це звучало, але сьогоднішнє Євангеліє дає велику надію. Згадаймо святих: що вони залишили по собі? Чи пам’ятає хтось, у що вони були вдягнені чи в яких будинках жили? Але ми згадуємо їхню любов, віру, жертву, страждання заради віри, доброту й мужність, а також плоди цих чеснот: школи, лікарні, притулки для безхатченків, монаші ордени, зібрання духовних праць і безліч духовних синів і дочок у Христі.
А що ти залишиш по собі? Можливо, дружню родину, яка є такою завдяки твоїм зусиллям і молитвам. Може, парафіян, що стали ближчими до Ісуса завдяки твоєму свідченню віри та служінню. Може, онуків, які отримали благодать віри у Христа Розп’ятого та Воскреслого завдяки твоєму прикладу.
Невідомо, що буде завтра. Тому прислухайся, до чого тебе закликає Ісус сьогодні! Почни з тих простих натхнень, які Він вкладає у твоє серце, і відгукнися на них дією. Не барися з виконанням того, що зробить світ кращим для людей, які залишаться на землі після тебе. Розпочни просто зараз, не втрачай часу!
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені залишити після себе спадщину доброти, віри та любові».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
