Роздуми над Божим Словом на 23 грудня
Єлизаветі сповнився час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. У відповідь його мати сказала: «Не так, а буде він названий Йоаном!» А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, він написав, повідомляючи: «Його ім’я — Йоан!» І всі здивувалися. І в мить відчинилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події. Всі, хто почув це, брали собі до серця, запитуючи: «Ким же буде ця дитина?» Бо Господня рука була з нею!
Лк 1, 57-66
Ти коли-небудь почувався невдахою? Невдача є особливо неприємною, коли ти старанно працюєш над проєктом чи готуєш якусь вишукану страву, але в тебе нічого не вдається. Замовник незадоволений, тісто не піднялося або колір страви не такий, як на відео, а про смак годі щось і казати.
Така ситуація буває і в нашому духовному житті. Іноді ми почуваємося християнами-невдахами: час минає, гріхи повторюються, вади залишаються, Святе Письмо важко читається або не читається взагалі, служіння не виконується. Ми дивимось на «досконалих» християн навколо себе й дивуємося, чому ми робимо так багато помилок або стаємо здобиччю стількох спокус? А потім замислюємось: що ж робити?
По-перше, не будь занадто суворий до себе. Ти не перша людина, яка відчула це, особливо під час розпалу приготувань до Різдва! Пам’ятаєш, як Петро тричі відрікся від Ісуса, перш ніж проспівав півень? Або як Тома сумнівався, що його друзі насправді бачили Воскреслого Ісуса? Всі помиляються, навіть найсвятіші апостоли. Сьогодні ми читаємо про недовірливість Захарії, — а він, як свідчить Писання, був «справедливий перед Богом» (Лк 1, 6). Але коли ангел сказав Захарії, що їхні молитви вислухані, і його літня дружина матиме дитину, — він засумнівався. Через це маловірство Захарія втратив здатність говорити, поки слово ангела не здійснилися.
По-друге, на прикладі Захарії Бог переконує нас у тому, що хай би якими недолугими ми інколи були, Він завжди нас приймає з любов’ю. Для нас важливо знову відчути те, що Христос нас любить і пробачає. Треба тільки прийти до Нього.
Тож сьогодні дозволь минулому проминути. Вчини знак покути — наприклад, у формі посту чи молитви навколішках, а потім рухайся вперед! Якщо є потреба, посповідайся. Нехай згадування помилок не обтяжує і не відволікає тебе від споглядання таємниці Різдва Христового, не псує цього радісного і благословенного часу.
Коли Захарія звільнився від тягаря своїх сумнівів і невіри, його радість вилилась у пісню прослави. Тож поклади свою надію та довіру на Христа і прославляй Його словом, молитвою, піснею!
«Дякую Тобі, Господи, за те, що завжди приймаєш мене, незалежно від кількості й серйозності моїх помилок!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
