Коли необхідна сімейна мовчанка

Роздуми над Божим Словом на свято Святого Сімейства, рік Б

У сьогоднішньому Євангелії ми бачимо багато осіб. Всі вони присутні в храмі. Тут є свята сім’я — Йосиф і Марія, які принесли Дитятко Ісуса, щоби представити Його перед обличчя Господа. Тут є також люди старшого віку: праведний та богобоязний Симеон і пророчиця Анна. Від малого до великого, від дитячого до похилого віку — всі вони були зібрані на святій горі Божого храму. Це середовище життя для кожного.

Все тут також було наповнене таємничою присутністю Святого Духа. Він зійшов на Марію в момент Благовіщення, Божий Син був зачатий Його силою. Йосиф прийняв дію Святого Духа у своїй сім’ї. Той же Святий Дух був на Симеонові, об’являв йому таємниці життя і смерті та вів його до храму в сороковий день від народження Ісуса. Святий Дух, який говорив через пророків, промовив тоді через пророчицю Анну, яка прославляла Господа і всім говорила про Нього. Присутність Святого Духа — делікатна, але дієва, прихована, але виразна. Він усіх провадить і кожен кориться Його натхненням.

Особливо це видно в поведінці Святої Сім’ї. Йосиф із Марією хочуть усе виконати за Господнім законом. Цей мотив підкреслено аж п’ять разів. Кожна їхня дія була передбачена й визначена: що саме, як саме і коли саме вони повинні були щось виконати. Йосиф і Марія вірно йдуть за всіма приписами та законами. Вони знають усі традиції та чинять так, щоб усе сповнити. Вони зображені як ті, хто слухає та виконує. Жодного слова чи питання не пролунає ані з вуст Йосифа, ані з вуст Марії. У храмі під натхненням Божого Духа говорять інші, а Йосиф і Марія приймають все в тиші та дивуються.

Що могло викликати подив батьків Ісуса, якщо все було передбачене та організоване Законом? Слова, почуті від старця Симеона й від пророчиці Анни, одночасно і втішали серця, але також їх ранили. Слово Боже було втіхою для Ізраїля — і мечем, який прошивав душу. Пророцтво заповідало руїну і постання багатьох. Йосиф і Марія сприйняли ці слова про майбутнє Ісуса в цілковитій тиші. Нелегко було знести болючу правду про долю Дитини; але вони прийшли до храму саме для того, щоб жертвувати, і вони разом тривали у спільній жертві. Йосиф і Марія все робили разом, як це ретельно описує євангеліст Лука: батьки принесли Його до Єрусалима; батьки внесли Немовля Ісуса; Його батько та мати дивувалися усьому.

Кшиштоф Вонс коментує у книжці «Праведний Йосиф»: «Щоби знести почуту правду, вони підтримували одне одного мовчанкою. Як і Марія, Йосиф уже навчився приймати слова Бога, яких зовсім не розумів, які його дивували і виходили поза межі його розуміння. У храмі він почув слова, схожі на ті, які чув уві сні від ангела, а також у стаєнці від пастухів. Тепер він почув їх із вуст згорблених від старості людей, які вже стояли на порозі вічності. У храмі пролунало чимало слів із вуст Симеона й Анни, але жодне — з вуст Йосифа і Марії. Лука тільки зазначив, що вони дивувалися: так само, як тоді, коли слухали розповідь пастухів. Ідеться не про звичайний подив, а радше про вражаюче здивування перед таємницею, яка виходить поза межі розуміння простих жителів провінції».

Варто зауважити, що Йосиф і Марія не тільки разом складають жертву, але й отримують благословення: а Симеон поблагословив їх. Певні новини можуть приголомшити і надзвичайно вразити, у самісіньке серце. Однак якщо ми залишимо простір для Божого Слова, яке промовляє до кожного подружжя, то ніколи не залишимося без Його благословення і допомоги. Сьогоднішнє Євангеліє, що сповнене втіхою та болем, завершується на особі Ісуса: Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.