У проповіді під час Святої Меси з нагоди Ювілею богопосвяченого життя Папа Лев XIV заохотив богопосвячених цінувати й плекати красу і багатство, якими обдарував їх Господь, та бути свідками «майбутніх благ».
У четвер 9 жовтня 2025 року Лев XIV відслужив на площі св.Петра у Ватикані Святу Месу з нагоди Ювілею богопосвяченого життя. Свою проповідь Святіший Отець розпочав словами з Євангелія від Луки: «Просіть, і буде вам дано; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (11,9). «Цими словами Ісус закликає нас із довірою звертатися до Отця в усіх наших потребах», — цитує Папу Vatican News.
Лев XIV привітав ченців і черниць, монахів і монахинь, членів світських інститутів, членів Ordo virginum, пустельників і представників нових форм богопосвяченого життя — які приїхали до Рима на ювілейне паломництво, щоб «довірити своє життя тому милосердю, пророчим знаком якого вони зобов’язалися бути через чернечі обіти, бо жити обітами означає віддатись, як діти, в руки Отця».
Безкорисливо любити всіх
Лев XIV запропонував роздуми над трьома дієсловами молитви, які вжив євангеліст Лука: «просити», «шукати», «стукати», — які є реальністю для богопосвячених через практикування євангельських рад. Він підкреслив, що «“просити” насправді означає визнавати в убогості, що все є даром Господа, і дякувати за все; “шукати” означає відкритися в послухові, щоби щодня пізнавати шлях, яким слід іти, прямуючи до святості, згідно з Божими задумом; “стукати” означає просити і пропонувати братам дари, отримані з чистим серцем, намагаючись любити всіх із повагою та безкорисливістю».
Пригадати безкорисливість покликання
Коментуючи слова Першого читання з книги пророка Малахії, Папа наголосив на любові, з якою Господь покликав їх, та заохотив «згадати про безкорисливість їхнього покликання, починаючи від витоків згромаджень, до яких вони належать, аж донині», від перших кроків їхнього особистого шляху до цієї миті. «Всі ми тут насамперед тому, що Він нас хотів і обрав, від самого початку», — продовжив Папа. «“Просити”, “шукати”, “стукати” означає також озирнутися на своє життя, згадати й відчути в серці те, що Господь зробив за ці роки, щоби примножити таланти, зміцнити й очистити віру, зробити любов великодушнішою та вільнішою». Папа зазначив, що «іноді це відбувалося в радісних обставинах», іноді — «можливо, через таємниче горнило страждання: проте завжди в обіймах тієї батьківської доброти, яка характеризує Його дію в нас і через нас, для добра Церкви» (пор. Догматична конституція Lumen gentium, 43).
Бог — повнота нашого життя
Лев XIV говорив «про Бога як повноту і сенс нашого життя»: «Для вас — для нас — Господь є всім. Він є всім у різних проявах: як Творець і джерело існування; як любов, що кличе і закликає; як сила, що спонукає і надихає до дарування. Без Нього ніщо не існує, ніщо не має сенсу, ніщо не має цінності; й ваше “прохання”, “пошук” і “стукання” в молитві — як і в житті— також стосуються цієї істини». Папа підкреслив, що Церква довіряє богопосвяченим «завдання бути, зрікшись усього, живими свідками першості Бога в їхньому житті, допомагаючи, братам і сестрам, яких зустрічають, плекати дружбу з Ним». Папа нагадав: «Історія вчить нас, що зі справжнього досвіду Бога завжди випливають щедрі вияви милосердя, як це сталося в житті засновників і засновниць, чоловіків і жінок, які любили Господа й тому були готовими стати “всім для всіх” ( Кор 9,22), без розрізнення, у найрізноманітніших способах і сферах».
Людина потребує тривалого досвіду любові
Єпископ Рима також зауважив, що й сьогодні, як за часів Малахії, є ті, хто каже: «Марно служити Богові» (Мал 3,14). «Такий спосіб мислення приводить до справжнього паралічу душі, через який ми задовольняємося життям, що складається з швидкоплинних миттєвостей, поверхових і переривчастих стосунків, минущих мод, — усього того, що залишає порожнечу в серці». Папа підкреслив: щоб бути по‑справжньому щасливою, людина потребує «міцних, тривалих, надійних досвідів любові», й саме ченці та черниці «своїм прикладом посвяченого життя можуть поширювати у світі кисень такого способу любові».
Постійно прагнути вічності
Лев XIV зупинився на ще одному аспекті місії богопосвячених осіб: на есхатологічному вимірі християнського життя. Цей вимір вимагає від нас залучення у світ, але водночас постійного прагнення до вічності. Це є закликом до ченців і черниць розширити «прохання», «пошук» і «стукіт» молитви та життя до вічного горизонту, що виходить поза межі реальності цього світу.
Папа нагадав, що Другий Ватиканський Собор доручає конкретне завдання, коли говорить, що богопосвячені особи особливо покликані бути свідками «майбутніх благ» (пор. Догматична конституція Lumen gentium, 44). Святіший Отець закликав богопосвячених цінувати і плекати красу й багатство, якими Господь віддячив тим, що віддали Йому все. Згадавши деякі слова св.Павла VI, Папа Лев XIV закликав присутніх зберігати простоту «найменших» із Євангелія, яку вони зможуть віднайти у внутрішніх і найщиріших стосунках із Христом або в безпосередньому контакті зі своїми братами. «Будьте насправді убогими, лагідними, спраглими святості, милосердними, чистими серцем — тими, завдяки кому світ пізнає Божий мир» (св.Павло VI, Апостольське звернення Evangelica testificatio, 29 червня 1971 року, п.54).
фінансово.
Щиро дякуємо!
