Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 7 січня
Нарешті Різдво! Щоби зрозуміти значення цього свята, подивімося, що зробили три царі. Вони рушили з місця, залишили свої домівки, щоби піти за зіркою, яка за їхніми дослідженнями та обрахунками мала означати народження Царя. Після довгої мандрівки вони дістаються Єрусалиму. У святому місті вони ставлять запитання, сподіваючись, що відповідь дасть їм змогу досягти мети. Питання мудреців лунають не по дорозі, а в місті, Єрусалимі. Місто є щоденним простором звичайного життя, наповненим домом, працею, родиною, обов’язками, дедлайнами, стосунками, громадськими правилами тощо. Лише поєднавши небо (зірка) з землею (люди), царі зможуть віднайти правильну відповідь або принаймні привідкрити шпаринку до неї цієї темної ночі. Жити щоденним життям у присутності Бога, не перераховувати постійно власні досягнення, а вміти поділитися цим життям із Богом. Лише живучи вповні своїм сьогоденням, з усім, що в нього входить, і одночасно переживаючи свої відносини з Богом, я можу віднайти сенс, можу продовжувати шлях.
Після пройденого шляху царі роблять шість учинків. Увійшли в дім: залишають анонімний сценарій вулиці й дають себе пізнати, представляються, посміхаються, вітаються. Побачили Дитину з Марією. Після довгої темряви їхні очі зустрічають сяйво світла Життя. Вони відкривають свої очі й дозволяють огорнути себе світлу Божого Сина. Жодних екстазів чи дивацтв. Бог присутній у твоїй щоденності, і якщо тут не згадали Йосифа, то це тому, що він був на роботі… Впали ниць. Щоби йти, ти маєш стати на ноги. А той, хто схилився в земному поклоні, каже своїм тілом, що вже нікуди не хоче звідси йти: він вже прийшов. Поклонилися. Справжнє поклоніння — це наповнитися подивом перед Богом, замовкнути. Відкрили свої скарби. У кожному з нас сховано скарб, який треба зберігати й стерегти. І лише перед тими, хто гідний цього дару, ми відкриваємо скриню свого серця. Піднесли дари. Вони дарують все, що можуть. Крім золота, ладану й мира, царі дарують самих себе, свій труд, свій шлях, свою втому, свої пошуки. Дарують життя Подателю Життя.
У цієї історії нема гепіенду. Царі, віддавши все в дарі, знову вирушають в путь, але вже іншою дорогою. Так, знову втома супроводжує їхні пошуки нового шляху, щоби уникнути зустрічі з Іродом. Чи вони не загубляться? Чи не будуть шукати сенсу вже деінде? Про це не сказано. Вони точно вже не мають із собою скарбів, йти стало легше. Тепер їхнє серце належить Богу, а Бог є з ними, навіть вночі, навіть на незнаному шляху. Відтепер Бог став їхнім шляхом.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
