Літургійні читання на 1 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. свящмуч. Патрикія, єп. Пруського, і тих, що з ним

Апостол
Ді 12, 25 – 13, 12

25 Варнава й Савло, закінчивши слу­жіння, повернулися в Єрусалим, взявши Йоана, якого прозвали Марком.

1 В Антіохійській Церкві були [де­які] пророки й учителі: Вар­­нава, Симон, прозваний Ніге­ром, Луцій киринеєць, Манаїл, ви­хований разом з тетрархом Іродом, і Савло. 2 Як служили вони Господеві й пос­тили, Святий Дух сказав: Від­ді­літь Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх. 3 Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді від­пустили. 4 Вони були послані Святим Ду­хом і пішли до Селевкії, а звідти від­пливли до Кіпру. 5 Будучи в Саламіні, звіщали Бо­же Слово в юдейських синагогах. І ма­ли Йоана до послуг. 6 Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка-во­рожбита, лжепро­ро­ка, юдея на ім’я Вар-Ісус, 7 який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово. 8 Та проти них виступив Еліма – ворожбит, – так перекладається йо­го ім’я, – намагаючись відвер­нути проконсула від віри. 9 Але Савло, він же Павло, сповнив­шись Духом Святим і поглянувши на нього, 10 сказав: О, сповнений усякого під­ступу й усякої злоби сину дия­вола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги? 11 І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і тем­рява огорнули його, і, ходячи нав­по­мацки, він шукав провідника. 12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись вчен­­ню Господа.

Євангеліє
Йо 8, 51-59

51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік! 52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авра­ам помер, і пророки, а Ти кажеш: Ко­­­ли хто збереже Моє слово, не скуш­­тує смерті ніколи. 53 Хіба Ти більший від нашого ба­ть­­ка Авраама, який помер? Та й про­роки повмирали. Ким Ти себе са­мого робиш? 54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти себе самого, то слава Моя – ніщо. Це Мій Отець Мене про­славляє, – Той, про кого ви ка­­жете: Він – наш Бог; 55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас – неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово. 56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів! 57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама? 58 Та Ісус їм сказав: Знову й знову за­певняю вас: Перш ніж був Авраам, – Я є! 59 Тоді схопили каміння, щоб кидати на Нього. Ісус же скрився і вий­шов з храму, [пройшовши між ни­ми, і попрямував далі].

Біблійні роздуми