Покажчик повороту

Роздуми над Божим Словом на ІІІ Звичайну неділю, рік Б

Розповідь про пророка Йону — це дуже відома біблійна історія. На початку книги описано непослух пророка, який не послухався Господнього веління і не пішов за Його словом. Замість того, щоб вирушити в дорогу та проповідувати покаяння мешканцям Ніневії, він встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа (1,3).

Чому Господній пророк так учинив? Справа в тім, що язичники, які населяли це велике місто, були ворогами Ізраїлю. Йона не бажав для них проповідувати Боже слово, щоб ніневитяни не мали змоги покаятися через його проповідь і не відвернулись від своєї нікчемної поведінки (3,10). Пророк був переконаний, що в такому разі мав би запалати над ними страшний Божий гнів, і Справедливий Суддя всіх людей мав би сам зруйнувати Ніневію.

Але Господь Бог думає інакше: Я не бажаю смерті грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати? (Єз 33,11). Знаючи це, пророк Йона відповів пізніше Богові: Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти — Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і вболіваєш над злом (4,2).

Іншою причиною втечі пророка міг бути звичайний людський страх. Він просто боявся йти до великого міста, повного ворогів, і нести їм слово, яке почув від Господа. Потрібно було шаленої відваги, щоб зайти в самісінький табір неприятеля, у столицю ненависного царства, щоб виконати Боже веління: Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене (1,2). Це було подібне до смерті, наче язиком розворушити гніздо шершнів, адже злоба ніневитян, як каже Господь, сягала небес, а руки кожного з них були повні насильства (пор. 3,8). Йона боявся Господа, тому він утікав морем далеко від Нього. Переховуючись, він навіть зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко (1,5). Але більше, ніж Господа, Йона боявся проповідувати проти Ніневії.

Однак через опір Божому слову пророк ледь не загинув у морі. Що більше: через його занедбання також усі моряки, які були в кораблі, потрапили в небезпеку смерті: Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись (1,4). Господь залишив для Йони невеликий вибір: або він потоне в морі, або ризикне життям у Ніневії.

Після триденного перебування у череві великої риби Йона вже більше не боявся смерті. Так Господь навчив Йону не ходити власними дорогами, а слідувати Божими стежками. Ми співали сьогодні у псалмі: Господи, відкрий мені свої дороги — навчи мене ходити Твоїми стежками. Провадь мене у своїй правді і навчай мене, бо Ти — Бог мого Спасіння (Пс 25).

Справді, Господь — благий і праведний, тому навчає грішників дороги, підсумовує псалмоспівець. І Йона почав входити в місто, один день ходи. Він об’явив, кажучи: «Ще сорок днів, і Ніневія буде зруйнована». Сорок днів — це повнота часу для випробування. Господь дає достатньо часу, щоб людина змінила своє життя. Він заздалегідь на дорозі вмикає «покажчик повороту», щоб не сталася безповоротна трагедія. І ніневитяни відвернулись від своєї нікчемної поведінки (3,10). Проте знадобилося зовсім не сорок, а заледве три дні проповіді, щоб мешканці Ніневії, від найбільшого до найменшого, від царя до раба, повірили Богові, оголосили піст і понадягали веретища. Усі — від людини до скотини — понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога (3,5.8). Навіть нерозумні тварини, в певному сенсі, покутували і підносили голос до Бога після слів пророка.

Сьогодні в Євангелії Ісус закликає нас до того ж самого: Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє! Прикладом для нас є народ язичницький, невірні ніневитяни, які за три дні зуміли втихомирити палаючий Божий гнів, що навис над їхніми гріхами. Повнота злоби і насильства в такий короткий триденний строк перемінилася на віру й діла покаяння. Святий Йоан Золотоустий заохочує нас дивуватися також величезній Божій любові до людини. Господь — чоловіколюбець. Він задовольняється лише триденним покаянням за такі великі беззаконня. Неповних три дні знадобилося Ісусові, щоб відкупити людство з гріха. Він помер на хресті у вечір Страсної П’ятниці, суботнього дня Він лежав у гробі та воскрес недільного ранку. Ми ніколи не повинні піддаватися відчаю, хоч би й без числа согрішили: Покайтеся і віруйте в Євангеліє! Царство Боже — близько.