Роздуми над Божим Словом на середу V Звичайного тижня, рік І
Коли Господь Бог творив небо й землю, не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка польова трава, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
Тоді Господь Бог зліпив чоловіка з пороху землі та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, якого зліпив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його. І заповідав Господь Бог чоловікові, кажучи: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш».
Бут 2, 4-9.15-17
Чи Всесвіт був створений за кілька днів, а чи на це пішло декілька мільярдів років, — істина залишається незмінною: це зробив Бог. Саме Він створив усе з нічого і підтримує життя силою своєї любові.
Хіба це не дивно? Навіть найталановитішим ученим не вдалося створити життя з нічого, або принаймні з неживої субстанції, наприклад, із глини, з якої, за поширеною легендою, Бог створив Адама (див. Бут 2, 7). Жоден вчений не може достеменно пояснити, як на нашій планеті з’явилася перша іскра життя. Хоч наука справді може відкривати і пояснювати важливі істини, але саме Бог створив Всесвіт і керує його розвитком.
Людина стала вінцем Божого творіння. Він подбав про те, щоб задовольнити всі наші потреби. І це стосується не лише нагальних тілесних нужд, таких як їжа, вода, повітря, сонячне світло, але й внутрішніх — потреб у красі та гармонії. Ми бачимо це вже в описі Едемського саду, який подає нам Книга Буття: кожне дерево там було «принадне на погляд і добре для поживи» (Бут 2, 9).
Просто зараз зупинися і подякуй Богові за те, що Він покликав тебе до життя на цій чудовій планеті, саме в цьому місці, де ти зараз є, і саме в цей час. Подякуй за те, що Він створив не тільки сонце, зірки, моря й гори, але й тебе! За те, що ти унікальний, створений за Його образом і подобою, за те, що Він любить тебе досконало.
Але пам’ятай, що разом із цими великими благословеннями ти маєш і певні обов’язки. Бог доручив Адамові «порати… і доглядати» райський сад (Бут 2, 15). І це завдання стосується всіх нас. Господь прагне, щоб ми піклувалися про цей світ і його численні створіння, щоб вони відображали Божу славу. Тож коли береш участь у цьому завданні, ти зберігаєш Божий дар для майбутніх поколінь. Більше того: дбайливо ставлячись до творіння, яке Бог любить і про яке піклується, ти сам стаєш знаком Його любові до світу.
«Дякую Тобі, Господи, за дар життя — як мого власного, так і всього, що мене оточує. Допоможи мені згадувати про Тебе щоразу, коли я насолоджуюся Твоїм творінням».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
