У наші неспокійні часи багато людей почуваються дезорієнтованими та нестабільними, не здатними відшукати мир, який походить від Христа.
Ці 6 порад допоможуть вам знову відкрити для себе дар, який залишив нам Ісус: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам» (Йн 14,27).
1.Обмежуйте свій доступ до медіа
Слова, звуки та образи постійно атакують наші почуття. Нам потрібно вирватися з цієї чуттєвої суєти щоби знайти спокій, який пропонує Христос. Відхід від цього медійного шуму дозволяє нам створити атмосферу тиші, у якій народжується молитва.
«Вгамуйтесь і пізнайте, що я — Бог» (Пс 46,11). Залежні від своїх смартфонів, комп’ютерів, планшетів і телевізорів, ми потрапляємо у сфери, де панують ілюзії. Ми стали рабами технологій, спочатку створених для того, аби служити нам, навіть якщо ми, як правило, не визнаємо цього.
Звичайно, не все, що є у ЗМІ — погане, і ми не можемо залишати це поле повністю вільним для тих, хто заперечує або ігнорує Євангеліє. Але не треба себе обманювати: якщо ми витрачаємо більше часу на Інтернет, ніж на Бога та на молитву, нам варто визначитися зі своїми пріоритетами. Кому з нас не потрібно час від часу балансувати своє життя?
2.Живіть Літургією, а не суперечками навколо неї
Церква дає нам Літургію як засіб бути посвяченими у Божу таємницю. Ми повинні бути обережними, щоб не зіпсувати цей задум, «політизуючи» його нескінченними дебатами. Це не означає, що нам не потрібно реагувати на те, що ми вважаємо недоречним; у нас завжди є можливості пропагувати Літургію, гідну Божої величі, і ми не повинні їх втрачати.
Але постійні суперечки навколо священних речей містять у собі небезпеку. Якщо певні обряди або звичаї є неправильними, вони врешті-решт зникнуть. У літургійному вираженні Церкви існує законне розмаїття, і не кожна практика подобається усім. Можливо, те, що здається нам недосконалим, насправді має якусь духовну користь.
У кожному разі, святе життя — це найкраще свідчення про перетворюючу силу належним чином відправленої Літургії. Святість неможлива без милосердя, а справжнє милосердя не нав’язує, не мститься і «не шукає свого» (1Кор 13,5).
3.Уникайте духу запеклості
Бувають випадки, коли Господь кличе нас спокійно, але відверто засвідчити свою віру, однак це трапляється не кожен день. Загалом краще уникати суперечок із невіруючими або нашими більш вразливими братами.
«Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, — річ, ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну!» (2Тим 2,14). Давайте краще дозволимо свідченню про хрест Господній і про Христа, яке виявляється у наших діях, переконати тих, кого потрібно переконати.
Стриманість особливо необхідна нам, коли йдеться про дискусії навколо доктрини чи інституцій Церкви. Ці питання часто дуже важко вирішити, і вони не мають готових відповідей, а тому суперечки навколо них лише розпалюють пристрасті без потреби.
Коли ми починаємо дискусію, варто уникати марної полеміки, заохочуючи натомість здоровий діалог: «Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, — про те думайте!» (Флп 4,8).
4.Перегляньте своє ставлення до політики
Як і всі громадяни, ми мусимо виконувати свої громадянські обов’язки. Добре, коли ми, як християни, виносимо послання Христа у публічний простір. Але варто стежити за тим, щоби не політизувати все довкола. Для політики, як і для всього іншого, є свій час і своє місце.
Пам’ятаймо, що жоден політичний рух або діяч не говорить за нашу віру. Коротше кажучи, «не покладайся на вельмож, на сина чоловічого, який спасти не може» (Пс 146,3), але пам’ятайте, що «наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа» (Флп 3,20).
5.Не збивайте ваших ближніх із ніг словами, що вносять розбрат
Смерть Христа і спасіння людства через Його хрест — це «глупота для поган» (1Кор 1,23). Для багатьох людей проголошення розп’ятого Месії не має сенсу.
Шлях до Христа нелегкий. Отже, давайте спробуємо не захаращувати шлях наших братів до Нього словами, які вносять розбрат, особливо якщо вони не мають принципового значення для спасіння.
«Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав» (Рим 14,13). Звичайно, іноді варто сказати все «прямим текстом». Але як часто ми шкодимо Христу і нашому ближньому словами, сказаними у прагненні «говорити відверто»?
Не всі істини варто озвучувати, особливо якщо вони можуть нашкодити нашим братам і сестрам. Іноді краще промовчати, ніж дискредитувати Добру Новину, роблячи непотрібні та обурливі зауваження.
6.Присвячуйте неділю Богові, а не світові
Неділі дають нам можливість зупинитися і прийняти світло Христове, аби потім осяяти ним світ навколо нас. Але ми часто нехтуємо цією можливістю, вважаючи за краще займатися у цей час спортом, виконувати якісь побутові справи, або взагалі нічого не робити.
Звичайно, ми маємо право задовольнити деякі потреби нашого повсякденного життя, але варто зробити неділю особливим днем, присвятивши її справам, які заохочують нас до роздумів та до прослави Бога. Це допоможе нам зарядитися енергією і відчути смак вічного життя.
За заповіддю «пам’ятай день святий святкувати» стоїть вагома причина. Всі ми — істоти, втілені у часі. Якщо ми не дамо Богові часу на зустріч із нами і не дозволимо Йому жити поруч із нами, ми не матимемо близькості з Ним.
Тож будемо намагатися зробити неділю днем, присвяченим вдячності Господу. «Добре воно — Господа прославляти, в псалмах співати твоєму імені, Всевишній; звіщати вранці твою милість, ночами — твою вірність, — на десятиструнній гарфі й на цитрі, і піснями на гуслах. Бо веселиш мене, о Господи, учинками твоїми, і я ділами рук твоїх радію» (Пс 92,2-5).
Переклад CREDO за: Маґнус Саннлейкур, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
