Роздуми над Божим Словом на четвер ХХІV Звичайного тижня, рік І
Один із фарисеїв запросив Ісуса до себе, щоб їв з ним. Ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що Він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми Йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.
Побачивши те фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: «Якби це був пророк, Він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається Його: це ж грішниця!»
Тоді Ісус заговорив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати».
Той відповів: «Кажи, Учителю».
«Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. А що вони не мали звідки віддати, обох він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?»
Озвався Симон і каже: «Гадаю, той, якому подарував більше».
Ісус сказав до нього: «Ти судив добре». І, обернувшись до жінки, промовив до Симона: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув Я у твій дім, і ти не дав води Мені на ноги. Вона ж слізьми обмила Мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти Мені не дав; вона ж, відколи Я ввійшов, не перестала цілувати Мені ноги. Оливою не намастив ти голови Моєї; вона ж миром пахучим намастила Мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить».
Потім сказав до жінки: «Прощаються твої гріхи».
І почали ті, що з Ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?»
До жінки ж Він промовив: «Віра твоя спасла тебе; іди у мирі».
Лк 7, 36-50
Хай би що казали про фарисея Симона, але він насправді хотів пізнати Ісуса. Навіть ризикнув запросити Його до свого дому. І Господь парадоксально винагородив Симона важливим повчанням. Запитуючи «ти бачиш оцю жінку?» (Лк 7, 44), Ісус запросив фарисея подивитися на неї Його очима. Не як на грішницю, а як на прощену й улюблену Богом людину, що потребує зцілення та спасіння.
У той момент учитель Мойсеєвого Закону став учнем жінки із заплямованою репутацією. Сидячи біля ніг Ісуса та омиваючи їх слізьми, вона своїм прикладом навчала Симона — і нас — подячного та смиренного поклоніння Богові. Вона показала, що осягнути милосердя можуть навіть найбільші грішники, яких зневажають «праведники». Це було повчання про те, що Божа любов більша за сором і гріх; що той, хто зустрівся з Нею, буде очищений і переображений.
Невідомо, чи взяв Симон усе це собі до серця. Але напевно дістав шанс подивитися на цю жінку й на себе очима Ісуса, шанс стати справжнім шанувальником Бога.
Господь і нас часом навчає дивними шляхами. Щодня Він створює численні нагоди вчитися у Нього сприймати світ, взаємини та життєві події. Тож коли Вчитель запитує тебе: «Бачиш цю жінку? Цю дитину? Цю можливість?» — поглянь на ситуацію Його очима й замислись, яку науку ти маєш винести. Пам’ятай, Христос може промовити до тебе через кого завгодно, навіть тоді, коли ти найменше очікуєш почути Його голос.
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені бути сьогодні відкритим на Твоє слово, особливо коли воно приходить несподіваним способом».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
