Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 5 жовтня
Ісус картає книжників та фарисеїв за те, що вони занедбують заповідь Божу заради дотримання людських наказів; називає їх лицемірами, бо устами почитають Господа, серце ж їхнє далеко від Нього.
Чому ця категорія людей, яких вважали найбільш освіченими, на яких мали б рівнятися і з яких брати приклад, більше дбала про дотримання передань старших, ніж Божих заповідей? Мабуть, тому, що дотримуватись людських передань простіше, ніж виконувати Божі заповіді. Людські передання — це часто лише зовнішні дії, практики, які не вимагають зусиль, внутрішньої боротьби зі собою, зі своїми гріховними бажаннями, але й не ведуть до справжнього навернення, до глибшого духовного життя.
За бездоганним виконанням людських наказів фарисеям вдавалось приховати своє внутрішнє життя, відвернути увагу народу від чогось значно важливішого – від виконання Божих заповідей, від того, чим наповнені їхні серця. Так вони могли здаватися праведними в очах народу, мати славу та визнання на землі, замість того щоб дбати про те, щоб подобатися Богові та здобувати життя вічне.
Ісус пояснює народу одне з передань, у недотриманні якого фарисеї звинувачували учнів Христа: Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить із людини, те осквернює людину. Ці слова Ісуса не лише про миття рук чи посуду, чого скрупульозно дотримувались книжники та фарисеї. Ці слова про щось куди глибше. Про щось, що є в нашому серці та що виходить з нього.
Як я можу ці слова Христа застосувати до свого життя? Часто у своїх гріхах звинувачую інших: колега на роботі постійно втягує мене у плітки та обмовляння, хтось із сім’ї щодня виводить мене із себе, сусідка викликає в мені заздрість… Якби вони були інакшими, чи якби я проводила з ними менше часу, чи взагалі їх не зустрічала, то мала би менше гріхів. Можливо, так. Але найчастіше причина не в цих людях, а в мені. Адже нічого зовнішнього не може нас осквернити, поки ми не дамо на це згоду в серці, поки не захочемо взяти в цьому участь. Оскверняє мене не перебування з цими людьми, не їхня поведінка, а щось, що насправді постійно живе в мені та спонукає реагувати саме так.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
