Роздуми над Божим Словом на середу ХХХІІІ Звичайного тижня, рік І
Сталось також, що семеро братів із матір’ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину. Незвичайно великого подиву, доброго спомину гідна їх же мати, що, бачивши як семеро її синів протягом одного дня загинули, мужньо перенесла те, бо надію поклала на Господа. Вона, повна шляхетної відваги, підбадьорюючи свою жіночу ніжність мужеським духом, умовляла кожного з них батьківською мовою, кажучи до них: «Не знаю я, як ви в моїм лоні з’явилися, не я дала вам дух та життя, не я звела докупи первні вашого тіла, тож Творець світу, який творив людину, коли вона поставала, який дав буття всім істотам, — віддасть назад вам у своєму милосерді дух та життя, бо ви тепер жертвуєте собою задля Його святих законів». Антіох думав, що вона його зневажає, і боявся, щоб вона, йому на наругу, не звернула голосу наймолодшого, який ще лишився; почав отже його умовляти, і то не лише словами, але й під клятвою запевняв, що збагатить його, вчинить щасливим, ба навіть матиме його за друга й дасть йому великий уряд. Як же ж юнак ніяк не хотів на те пристати, цар прикликав матір і заходився її намовляти, щоб вона дала хлопцеві рятівну пораду. А що він довго умовляв, то вона й погодилась переконати сина. Тож, нахилившись над ним, почала вона глузувати з жорстокого тирана, кажучи так, батьківською мовою: «Сину мій, змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні дев’ять місяців, що годувала тебе три роки і вигодувала та й довела до цього віку, кормивши тебе. Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивися на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив із нічого, і що й людський рід став існувати таким робом. Не бійся цього ката, а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами». Ледве вона скінчила, як юнак сказав: «Чого чекаєте? Я не послухаю царського наказу. Я повинуюся велінню закону, що його дав Мойсей батькам нашим. А ти, винахіднику всякого зла на євреїв, не уникнеш рук Божих!»
2 Мак 7, 1. 20-31
Дуже важко уявити, як почувалася мати із сьогоднішнього першого читання. Її семи синам загрожувала смерть, якщо не зречуться своєї віри. Що вона могла сказати їм? Порадити зректися і врятуватись? Чи пообіцяти, що їх пам’ятатимуть як героїв, якщо вони мужньо триматимуться?
Але мати не зробила ні першого, ні другого. Лише коли черга мучеництва дійшла до її останнього сина, вона закликала його звернути очі — але не на себе. Попросила подивитися на небо й переконатися, що і його самого, і все навколо Бог створив із нічого. Який вплив мали ці неочікувані слова?
У ситуації, коли думки її сина стрімко бігли, з великою швидкістю перескакуючи від страху до рішучості, від мужності до горя, мати дала йому твердий фундамент для рішення. «Подивися вгору» — святі слова! Завдяки ним посеред цілком реальної загрози для життя хлопець міг побачити, що Бог набагато більший за царя і за ката. Господь, який створив Усесвіт, буде піклуватися про нього, хоч би що сталося. Коли він подивився за межі створіння на самого Творця, то знайшов надію на вічне життя і мужність знести страждання.
Погляд до неба може стати порятунком і для нас. Усім нам загрожує спокуса зациклитися на собі, особливо у важку хвилину. До цього нас підштовхують наші вади, особливо страх і жаль до себе. Але переведення уваги від себе на Господа звільняє нас, дає змогу «розправити крила». Тоді проблеми й біди перестають панувати над нами, а довіра до Бога зростає.
Але підвести погляд до неба й відірватися від егоїстичної точки зору непросто. Тому ці юнаки із Книги Макавеїв є для нас важливим прикладом. Так само, як інші святі мученики, що впродовж століть із радістю зустрічали страждання та смерть заради Ісуса Христа. Також кожен із нас може згадати живий приклад своїх друзів, рідних та знайомих, які пережили труднощі, але не зреклися віри. Нехай усі вони надихають нас іти до кінця, не піддаючись страху чи спокусі та не відриваючи очей від Бога.
«Святі мученики, допоможіть мені з вірою підносити очі до Неба».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
