Роздуми над Божим Словом на ІІ Неділю Адвенту, рік В
На п’ятнадцятому році панування кесаря Тиверія, коли правителем Юдеї був Понтій Пилат, а Ірод був тетрархом Галілеї, його брат Филип — тетрархом Ітуреї та Трахонітського краю, а Лисаній — тетрархом Авілинії, за первосвящеників Анни й Каяфи, було Боже слово в пустелі до Йоана, сина Захарії.
Він пройшов усю околицю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як ото написано в книзі слів пророка Ісаї:
«Голос волаючого в пустелі: “Приготуйте дорогу Господню, робіть прямими стежки Його! Хай кожна ущелина наповниться і кожна гора та кожне узвишшя понизиться! Нехай криве стане прямим, а вибоїсте — гладкими дорогами; і побачить усяке тіло Боже спасіння”!»
Лк 3, 1-6
Уяви життя Йоана в пустелі, де він зростав, очікуючи Божого часу (див. Лк 1, 76; 3, 2). Мабуть, йому було нелегко жити в таких суворих умовах та харчуватися лише сараною і диким медом! Але «режим очікування» був часом приготування, коли діяв Бог. Тож «дитина росла й міцніла духом, [ …] до дня свого з’явлення перед Ізрáїлем» (Лк 1, 80). Зрештою, настав день, коли Господь наказав Йоанові йти — і його місія почалася.
Очікування. Саме воно є головним у період Адвенту. Ми знову чуємо біблійні розповіді про те, як Ізрáїль століттями чекав Месію. Як Єлизавета і Захарія аж до старості чекали на появу дитини. Як Йоан чекав багато років, перш ніж почати проповідувати та хрестити.
Ми сьогодні теж перебуваємо в очікуванні. Чекаємо не тільки на Різдво, а й на Друге пришестя Ісуса, коли Він виконає всі обітниці й виправить усе, що було спотворене гріхом. І дуже важко залишатися в цьому стані — особливо коли не видно швидкої зміни на краще. Тож як нам навчитися чекати на Господа, не втрачаючи надії?
По-перше, нагадуючи собі про Божу вірність. Для Йоана Хрестителя, як і для всіх юдеїв, великим натхненням та підтримкою були спогади про те, як Бог піклувався про Вибраний народ протягом століть, а також роздуми про обітниці, отримані від Бога особисто. Ми також можемо нагадувати собі про всі Божі дари, які отримали у своєму житті, про все, що Бог уже зробив для нас через Ісуса. Ці спогади зроблять наше очікування приємнішим і допоможуть довіряти Господу.
По-друге, доки чекаємо на Нього, можемо не сидіти без роботи. Передусім, маємо славити Бога за все, що Він уже зробив, і за все, що хоче зробити в майбутньому. Віддавати Йому хвалу за те, що настане час, коли Він покладе край нашій земній боротьбі та прийме нас у свій небесний Дім. За те, що Він діє просто зараз у наших сім’ях, церквах і в усьому світі. І коли прославлятимемо Його, наша надія зростатиме і наша віра ставатиме сильнішою. Тому, коли настане час діяти, наші серця будуть готові, так само як це сталося з Йоаном!
«Господи, я вже не раз досвідчив дії Твоєї благодаті. Тому чекатиму на Тебе з упевненістю».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
