Голос волаючого

Роздуми над Божим Словом на ІІ неділю Адвенту, рік В

Друга неділя Адвенту традиційно присвячена постаті Йоана Хрестителя. Це важлива дійова особа в Історії спасіння. Хреститель стоїть на межі двох Завітів, Старого й Нового. Сам Ісус зазначає: Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже (Лк 16, 16). Святий Августин говорить про Йоана Хрестителя, що він заслуговував на те, щоб його прихід заповів інший пророк: як ото написано в книзі слів пророка Ісаї: «Голос волаючого в пустелі: Приготуйте дорогу Господню, робіть прямими стежки Його!» (Лк 3, 4).

Йоан був сильним голосом, який промовляв до сумління кожного. Прихід Месії наближався. Ось-ось це мало відбутися! Йоан відчув Ісуса Христа, Божого Сина, ще в лоні своєї матері Єлизавети. Відтоді він жив у постійному очікуванні, що усяке тіло побачить Боже спасіння (Лк 3, 6). Тільки той, хто насправді чекає, хто особисто виглядає свого Спасителя, може пробудити таке ж сильне прагнення в інших. Яким же сильним було прагнення Йоана, якщо він пройшов усю околицю Йорданську (3, 3), і виходили до нього — вся країна Юдейська та всі єрусалимляни (Мк 1, 5).

Йоан був голосом, а Ісус — СЛОВОМ. Йоан був формою, а Ісус — наповненням. Йоан був знаряддям, а Ісус — силою! Боже Слово — це не якась інформація. Це те, що стається, здійснюється, відбувається. Прочитаймо дослівно це речення: сталося слово Бога в пустелі до Йоана, сина Захарії (Лк 3, 2). Це слово-подія, обітниця у процесі сповнення. Йоан особисто прийняв слово-подію та поніс його всім навколо, щоби слово почало діяти в кожній людині.

Останній пророк Старого Завіту не просто говорив — він кричав, або ж «волав». Саме так пролита кров Авеля взивала з землі до Бога (Бут 4, 10). Це був крик до сумління брата. Саме так волав Мойсей, коли Господь карав Єгипет (Вих 8, 8) і коли не раз доводилося заступатись за народ (Вих 14, 15; 15, 25; 17, 4). Це був крик про справедливість і милосердя. Саме так вигукнули ізраїльтяни, щоб повалити мури Єрихону (ІсНав 6, 10). Це був крик про перемогу. Саме так подвійно кричав єрихонський сліпець Вартимей, коли поруч проходив Ісус. Це був крик про зцілення та прозріння. Саме так голосно вигукнув Ісус — і віддав духа: О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: «Елої, Елої, лама савахтані?» — що означає у перекладі: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» Це був крик про спасіння. Коли хтось кричить, зазвичай всі обертаються…

Чи усяке тіло побачить Боже спасіння (Лк 3, 6)???