Літургійні читання на 11 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 13-та по Зісланні Святого Духа.
Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Йоана

Апостол
1 Кор 16, 13-24

13 Пильнуйте, стійте у вірі, будь­те мужніми та сильними! 14 Все між вами нехай робиться з лю­бов’ю.

15 Прошу вас, брати: ви знаєте дім Степана, оскільки він є початком в Ахаї, — вони віддали себе на служіння свя­тим, — 16 і ви підкоряйтеся таким, — як і кожному, хто співслужить і тру­диться. 17 Радію я з приходу Степана, Фор­­­туната і Ахаїка, бо вони запов­ни­ли вашу відсутність, 18 і мій і ваш дух заспокоїли. Ша­нуйте таких.
19 Вітають вас Церкви Азії. Щиро вітають вас у Господі Акила й При­скил­а з їхньою домашньою Церк­вою. 20 Вітають вас усі брати. Вітайте одне одного святим поцілунком.
21 Привітання моєю рукою — рукою Павла.
22 Хто не любить Господа, нехай бу­де відлучений. Марана-та!
23 Благодать Господа Ісуса [Хри­ста] нехай буде з вами!
24 Любов моя з усіма вами в Хри­сті Ісусі. [Амінь].

Євангеліє
Мт 21, 33-42

33 Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив ви­ноградник, обгородив його огоро­жею, викопав у ньому давильню, збу­ду­вав башту, найняв робітників і ві­дійшов. 34 Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узя­ти свій врожай. 35 Та робітники, схопивши його ра­бів, кого побили, кого вбили, кого за­кидали камінням. 36 Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само. 37 Нарешті послав до них свого си­на, кажучи: “Посоромляться мого сина”. 38 Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: “Це спад­ко­ємець; ходімо, вб’ємо його і одер­жи­мо його спадщину”. 39 І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили. 40 Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим ро­біт­никам? 41 Кажуть йому: «Злих люто вигу­бить, а виноградник передасть ін­шим робітникам, які будуть вчасно від­да­вати його врожай». 42 Каже їм Ісус: «Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: “Камінь, який бу­­дівничі відкинули як непри­дат­ний, саме він став наріжним. Від Гос­­пода це сталося, і це дивовижне в очах наших”?

Предтечі:

Апостол
Ді 13, 25-33

25 А коли Йоан завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вва­жаєте? Це не я! Але йде за мною Той, якому я не гідний розв’я­зати ремінця від взуття!
26 Мужі-брати, сини Авраамо­вого роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння. 27 Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цьо­­го і, засудивши Його, виконали сло­ва пророків, які читаються що­­­су­­бо­ти. 28 Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пи­­лата стратити Його. 29 Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й по­кла­­­­­ли до гробниці. 30 Та Бог воскресив Його з мерт­вих! 31 Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галілеї в Єру­са­лим, які нині і є Його свідками пе­ред людьми.
32 І ми благовістимо вам ту обіт­ницю, яка була дана батькам; 33 Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і напи­са­но в другому псалмі: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Євангеліє
Мр 6, 14-30

14 І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Йоан Хреститель устав з мертвих, то­му й такі чудеса здійснюються Ним. 15 Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків. 16 А Ірод, почувши, сказав: Той Йоан, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
17 Адже Ірод, пославши воїнів, схо­пив Йоана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину сво­го брата Филипа, бо одружився з нею. 18 А Йоан сказав Іродові: Не го­диться мати тобі жінку твого брата! 19 Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. 20 Бо Ірод боявся Йоана, знаючи його як чоловіка праведного та свя­того, й оберігав його, а слуха­ю­чи, ду­же непокоївся, але слухав з на­со­лодою.
21 Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галілейських стар­шин, 22 увійшла дочка Іродіяди і, тан­цюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же ска­зав дівчині: Проси в мене, чого тіль­ки хочеш, і дам тобі! 23 І він поклявся їй: Чого тільки по­­просиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого. 24 І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж ска­за­ла: Голови Йоана Хрестителя! 25 І, повернувшись віддразу з пос­піхом до царя, вона попросила, ка­жу­чи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Йоана Хре­сти­теля! 26 І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при сто­лі, він не захотів їй відмовити. 27 Тож відразу цар послав свого охо­ронця, наказавши принести його голову. Той пішов, відтяв його го­лову у в’язниці 28 та приніс його голову на полу­миску, дав дівчині, а дівчина віднес­ла її своїй матері. 29 А коли його учні почули, то при­й­­шли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
30 І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.

Біблійні роздуми