Греко-католицький календар
Преп. Марка, єп. Аретусійського, і Кирила диякона,
і інших, що з ним постраждали при Юліяні мучителеві
Іс 48, 17 – 49, 4
17. Так говорить Господь, твій Викупитель, Святий Ізрáїля: Я Господь, Бог твій, який тебе на добро наставляє, який тебе веде по дорозі, що нею маєш ходити. 18. Якби ж то ти вважав на Мої повеління! Щастя твоє було б, мов річка, а справедливість твоя — як хвилі в морі. 19. Немов піску, було б твого потомства; тих, що вийдуть із твого лона, немов його зернят; ім’я твоє не щезло б, не зникло б з-перед Мене.» 20. Виходьте з Вавилону! Утікайте від халдеїв! Голосно, весело вістіть, оголосіть це! Ширіть це аж до кінців світу! Скажіть: «Господь викупив Якова, свого раба». 21. І не зазнали вони згаги, як Він вів їх через пустиню. Він вивів для них воду із скелі, розколов скалу, і потекли води. 22. Немає, каже Господь, для злих миру.
1. Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. 2. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в тіні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці. 3. І сказав мені: «Ти слуга Мій, у тобі Я прославлюся.» 4. А я сказав: «Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого».
Бут 27, 1-41
1. Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: “Сину мій!” Той відповів: “Тут я.” 2. А він каже: “Оце я старий, не знаю дня моєї смерти. 3. Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину, 4. та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з’їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю.” 5. Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька. 6. Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: “Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата: 7. “Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з’їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру”. 8. Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую. 9. Піди но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить. 10. Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з’їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю.” 11. Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: “Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький. 12. Ануж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення.” 13. Тоді каже до нього його мати: “На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят).” 14. Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько. 15. І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина, 16. а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї. 17. Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала. 18. Він же пішов до свого батька й каже: “Тату мій!” А цей відізвався: “Я тут! Хто ти мій сину?” 19. Тоді Яків каже до свого батька: “Я — Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з’їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене.” 20. А Ісаак каже до свого сина: “Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!” Той відповів: “Бо Господь, Бог твій, наслав мені.” 21. На це Ісаак до Якова: “Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?” 22. І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: “Голос — голос Якова, руки ж — руки Ісава.” 23. Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його. 24. По тому спитав: “Чи ти справді мій син Ісав?” А цей відповів: “Я!” 25. Той же сказав: “Подай мені, нехай з’їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе.” І подав йому, й він з’їв; приніс йому й вина, й він випив. 26. Тоді каже до нього Ісаак, його батько: “Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!” 27. Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: “Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його. 28. Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком! 29. Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!” 30. Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання. 31. Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: “Хай тато підведуться і з’їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене.” 32. Тоді Ісаак, його батько, спитав: “Хто ти?” Він же відповів: “Я — син твій, твій первісток, Ісав.” 33. Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: “А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з’їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?” 34. Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: “Благослови мене, мене також, мій тату!” 35. А той мовив: “Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення.” 36. Ісав і каже: “Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?” 37. На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: “Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?” 38. Тоді Ісав каже до свого батька: “Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!” Та й заридав Ісав уголос. 39. Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: “Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба. 40. Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо з свого карку.” 41. Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: “Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб’ю Якова, брата свого”.
Прип 19, 16-25
16. Хто береже заповідь, той береже себе самого, а хто словом нехтує, той помре. 17. Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і Він йому відплатить за його добродійство. 18. Карай твого сина, покіль є надія, але б’ючи, не бий його до смерти. 19. Вельми гнівливий прийме кару: бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим. 20. Слухай пораду й приймай навчання, щоб стати мудрим наостанку. 21. Багато задумів у серці людини, але воля Господня — вона встоїться. 22. Плід людини — її милосердя; убогий — ліпший, ніж брехун. 23. Господній острах — життєдайний: насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає. 24. Ледачий запускає свою руку в миску, та тяжко йому її до рота донести. 25. Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; коли розумного скартати, він набереться знання.
фінансово.
Щиро дякуємо!
