Чекати Господа не значить сидіти склавши руки

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 2 червня

Читаючи Євангелія, відчуваємо настрій апостолів після хресної смерті Ісуса. Вони були налякані, розгублені та не знали, куди їм далі рухатися. Їхня надія на відновлення Ізраїля за посередництвом їхнього Учителя зазнала повного краху, а справжньої місії Ісуса вони ще не розуміли. Коли ж Ісус воскрес із мертвих та з’явився Своїм учням, вони, не розуміючи ще до кінця всього, що з ними відбувається, все ж відчували себе учасниками якогось незбагненного для людського розуму Таїнства.

Деякі з них, за свідченням євангеліста Івана, навіть хотіли повернутися до своїх звичних буднів та продовжувати рибалити на Галилейському (Тиверіядському) озері (пор. Ів 21, 3).

Ісус, перебуваючи зі своїми розгубленими учнями сорок днів після Воскресіння, підкріплює їх обіцянкою Святого Духа, якого вони отримають з висоти, але лише за умови, що сам Ісус відійде від них до Свого Отця. І одного дня це стається: Ісус возноситься на небо. Як пише св. Лука, хмара забрала Ісуса з-перед очей апостолів, а вони продовжували стояти і дивитися на Небо. І коли вони так стояли і вдивлялися у височінь, з’явилися їм ангели, які запевнили їх в тому, що Ісус прийде колись так само, як і відійшов. Колись… Апостоли ж чекали Його вже незабаром. Символом цього є те описане Лукою стояння і вдивляння в небо. Христові послідовники очікували другого обіцяного приходу дуже невдовзі. Повинно було пройти багато часу, щоб християни зрозуміли значення цього очікування Другого приходу Месії.

Ми, отже, живемо сьогодні у стані очікування приходу Господа. Проблема лише в тому, що ми часто забуваємо, на Кого ми чекаємо. Лука на початку книги Діянь святих апостолів словами двох ангелів хоче сказати учням, що Христос свого часу знову прийде. Що вони після Вознесіння повинні повернутися до свого повсякденного життя, яке у світлі наслідування Христа набуває зовсім іншого змісту.

Ангели запрошують і нас, сучасних християн, жити в очікуванні Господа, але, не склавши руки в бездіяльності, а радше у постійній пам’яті та підготовці до цієї довгоочікуваної зустрічі з Ним.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com