Гординя і лінощі — перешкода для виконання Божої волі

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 17 серпня

Сьогоднішня притча Ісуса Христа про двох синів може стати прекрасною нагодою, аби серйозно приготуватися до сповіді. Зазвичай ми сповідаємося в моралістичний спосіб, згідно із заздалегідь підготовленим списком: це вчинив, а цього не вчинив. Сьогоднішнє Євангеліє ставить питання навернення в площину моєї щирості щодо виконання волі Божої.

Що треба зробити, аби виконати Божу волю? Зректися своєї волі. Що ж заважає нам зрікатися своєї волі й виконувати Божу? Гординя — мати всіх гріхів, та ще й лінивство — добрий ґрунт для безумства. Бувають важкі випадки, коли вони нерозривно поєднані.

У випадку фарисеїв навернення ускладнене “багатим внутрішнім світом”: по-перше, каятися немає за що; по-друге, вони чули заклик Івана Хрестителя покаятися й слідувати за Ісусом — такою є воля Божа. Але ж за Ним йде натовп блудниць і митарів… Фарисей бачить, що ділом Бога є його богомільне релігійне життя, проте від його погляду приховане зверхнє ставлення до грішників (див. Лк 18, 11). Його спосіб мислення був такий: грішники є нечистими, і якщо перебувати в їхньому товаристві, то що про мене скажуть інші?

Так, ми боїмося втратити свій авторитет перед іншими, боїмося бути смиренними. Із цього випливає: хто з нас є вільним від суспільної думки, той, мабуть, є вільним від фарисейської закваски…

Ми також розуміємо, що любити іншого, жити задля іншого — це щастя. Ба, навіть більше: ми вважаємо тих людей видатними, героями, якщо вони віддали своє життя за друзів своїх. Але жити задля праведника хтось би й згодився, а от померти за негідника? Такою є воля Божа. Стоячи в храмі й слухаючи проповідь про милостиню, я перебуваю в захопленні: так, усе роздам бідним. А от зустрівши потім безхатька, насамперед, думаю: Випрошує гроші, напевно, на горілку, працювати не хоче, — та йду собі далі. Це і є розрив між деклараціями, бажанням та їхньою реалізацією. У концентрованому вигляді його формулює апостол Павло: Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні (Рим 7, 18). Напевно, аби знайти в собі цей розрив, фарисейську закваску, і зректися її, варто переглянути власне релігійне життя: де в ньому є щирість намірів, а де — звичайне лінивство й гординя.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com