Літургійні читання на 24 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. рівноапп. Кирила й Методія, учителів слов’янських
Свящмуч. Мокія

Апостол
Ді 18, 22-28

22 І, прибувши до Кесарії, зайшов та привітав Церкву і відбув до Ан­тіохії.
23 Пробувши певний час, він ви­рушив далі, проходячи за порядком Галатійську країну та Фригію, підтри­муючи всіх учнів.
24 Один юдей на ім’я Аполлос, ро­­­дом з Олександрії, чоловік крас­номовний, який був сильний у Пи­сан­­ні, прибув до Ефеса. 25 Був він наставлений на Гос­под­ню дорогу і, палаючи духом, упев­нено говорив і навчав про Ісуса, зна­ючи тільки хрещення Йоана. 26 І він почав сміливо промовляти в синагозі. Почувши його, Акила й При­скила прийняли його та докл­ад­ніше йому виклали про Божу до­ро­гу. 27 А коли він хотів піти в Ахаю, бра­­ти заохотили його і написали учням, щоби прийняли його. І як він при­був, то дуже допоміг тим, які по­вірили через благодать, 28 бо він завзято доказував юде­ям їхню неправоту, прилюдно до­водячи Писанням, що Ісус є Хри­стос.

Євангеліє
Йо 12, 36-47

36 Доки маєте Світло, вірте у Світ­ло, щоб ви стали синами Світ­ла! Ска­завши це, Ісус скрився і ві­ді­йшов від них.
37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, 38 щоби сповнилося слово про­ро­ка Ісаї, яке він сказав: Гос­по­ди, хто по­вірив нашій вістці? І кому від­кри­лася Господня пра­ви­ця?
39 Вони не могли вірити ще й то­му, що, як казав Ісая: 40 Засліпив їхні очі, зробив ка­м’я­ними їхні серця, аби вони не по­бачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
41 Це сказав Ісая, коли побачив сла­­ву Його і сповістив про Нього. 42 Все ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фа­ри­сеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; 43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, хто послав Мене! 45 І хто бачить Мене, той бачить То­го, хто послав Мене. 46 Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.  47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.

Святих

Апостол
Євр 7, 26-8, 2

26 Такого потрібно було нам Пер­восвященника: святого, не­вин­ного, непричетного до зла, від­ді­ле­ного від грішників, вищого за небо. 27 Він не має потреби щодня, як первосвященники, приносити жерт­ви, — спочатку за свої гріхи, а по­тім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши самого себе. 28 Адже Закон велів наставляти первосвященниками людей, які ма­ють немочі, а слово клятви, що піс­ля Закону, настановило навіки доско­налого Сина.

1 У тому, про що я веду мову, го­ловним є ось що: ми маємо та­ко­го Первосвященника, який сів на небі праворуч престолу Величності. 2 Він — Служитель святині та істин­ного намету, який поставив Гос­подь, а не людина.

Євангеліє
Йо 10, 9 -16

9 Я — двері! Якщо хто Мною ввій­де, то буде спасенний; він увійде і вий­де, і знайде пасовисько. 10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погу­би­ти. Я ж прийшов, щоб ви мали жит­тя і щоб над міру мали. 11 Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець. 12 Наймит же і той, хто не є пас­тирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і роз­по­лохує [овець]; 13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає. 14 Я — Пастир добрий. І Я знаю своїх, і Мої знають Мене; 15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець. 16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх при­вести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.

Біблійні роздуми