Літургійні читання на 1 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свящмуч. Патрикія, єп. Пруського, і тих, що з ним

Апостол
Ді 25, 13-19

13 Коли минуло декілька днів, цар Агри­­­­па й Верніка прибули до Ке­са­рії поздоровити Феста. 14 Через те, що перебували там чимало днів, Фест розповів цареві про Павла, кажучи: Є один чоловік, в’язень, залишений Феліксом, 15 на якого, коли я був у Єруса­лимі, первосвященики і юдейські стар­ші подали скаргу, домагаючись йо­го засудження. 16 Я відповів їм, що в римлян немає звичаю видавати якусь лю­дину [на страту], поки обвину­ва­чений не має перед собою тих, які його зви­ну­вачують, і не матиме змоги боро­нитися від звинувачень. 17 Коли ж вони тут зійшлися, я без жодної затримки наступного ж дня сів на місце судді й наказав при­вести чоловіка. 18 Обступивши його, обвинувачі не вказали жодної провини з тих, про які я підозрював, 19 а мали з ним якісь суперечки про свої забобони і про якогось по­мер­лого Ісуса, про якого Павло за­пев­­няв, що Він живий.

Євангеліє
Йо 16, 23-33

23 І того дня Мене не просити­мете нічого. Знову й знову запев­няю вас: чого тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, — дасть вам. 24 Дотепер в Моє Ім’я ви не просили нічого. Просіть — і отримаєте, щоб ваша радість була повна.
25 Це Я в притчах сказав вам; надходить година, коли більше в притчах не говоритиму вам, але від­крито сповіщу вам про Отця. 26 Того дня попросите в Моє Ім’я, — і не кажу вам, що проситиму Отця за вас, 27 бо сам Отець любить вас, — ад­­­же ви Мене полюбили й пові­ри­ли, що Я вийшов від Бога. 28 Я вийшов від Отця і прийшов у світ; знову залишаю світ і йду до От­ця! 29 Кажуть [Йому] Його учні: Ось ни­­ні відкрито говориш і жодної при­т­чі не розказуєш. 30 Тепер бачимо, що знаєш усе і не потребуєш, щоби хтось Тебе запи­ту­вав. Тому віримо, що Ти вийшов від Бога. 31 Ісус відповів їм: Тепер вірите? 32 Ось надходить година, і [вже] настала, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене самого залишите. Та Я не сам, бо зі Мною Отець.
33 Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте страж­дання, але будьте відважні: Я пе­ре­міг світ!

Святого:

Апостол
Ді 16, 1-5; 12-20

1 Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. 2 Про нього добре свідчили ті бра­ти, які були в Лістрі та Іконії. 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юде­їв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам збері­гати постанови, які схвалили в Єру­са­­лимі апостоли і старші. 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.
12 Звідти направились до Филип — міста-ко­ло­нії, що є першою частиною Маке­донії. У тому місті ми перебували декіль­ка днів. 13 А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм було місце мо­литви, і, посідавши, говорили до жі­нок, які зібралися. 14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприй­мати те, що говорив Павло. 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вва­жа­єте мене вірною Господеві, то при­йдіть у мій дім та й живіть! І зму­­сила нас.
16 І сталося, як ішли ми на мо­лит­ву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона при­носила великий прибуток своїм гос­­­подарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за на­ми й кричала, вигукуючи: Ці люди – раби Бога Всевишнього, во­ни провіщають вам шлях спа­сіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: На­ка­зую тобі Ім’ям Ісуса Христа — ви­йди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що про­пала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на май­дан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони ска­зали: Ці люди, будучи юдеями, бун­­тують наше місто

Євангеліє
Йо 10, 1-9

1Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої ко­ша­ри дверима, але перелазить в ін­шому місці, той злодій і роз­бій­ник, 2 а хто входить дверима, той пас­тир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. 4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; 5 за чужим же вони не підуть, а вті­­катимуть від нього, бо не знають чужого голосу! 6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8 Всі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввій­де, то буде спасенний; він увійде і вий­де, і знайде пасовисько.

Біблійні роздуми