Молитва Януша Корчака
Не заношу до Тебе довгих молитов, о Боже. Не шлю зітхань численних… не б’ю низьких поклонів ані складаю багату жертву на Твою честь і славу. Не прагну втертись у Твою могутню милість, не домагаюся гідних подарунків. Думки мої не мають крил, які би несли пісню в небеса. Вислови мої не мають барви ані аромату ані квітів.
Я втомлений і сонний. Погляд мій притьмарений, а хребет зігнувся під великим тягарем обов’язку. Однак же прохання сердечне піднесу, о Боже. Однак же цінність маю, яку не хочу ввірити братові — людині. Побоююся, що людина не зрозуміє, не відчує, злегковажить, висміє. Якщо я — тільки сіра покора перед Тобою, Господи, то в прохання моєму перед Тобою стою — як полум’яне жадання. Якщо я шепочу тихо — то це прохання виголошую голосом непохитної волі. Поглядом наказу вистрілюю попід хмари.
Випроставшись, я жадаю, бо вже не для себе. Дай дітям добру долю, дай їхнім зусиллям допомогу, їхнім трудам — благословення. Не найлегшим шляхом їх веди, але найпрекраснішим. А як мого прохання завдаток, прийми єдину цінність мою: сум. Сум і працю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
