Скорботні таємниці Розарію на Адвент

Продовжуємо йти стежкою малої душі у напрямку духовності «Товариства КОНСОЛАТА».

Радісні таємниці Розарію на Адвент

Скорботні таємниці

Життя Пресвятої Діви Марії було нерозривно поєднане з життям Ісуса, було включене в хід Його життя. Бог поєднав Її існування з існуванням свого Сина: Він — Бог Вічний, Вона — людина, створена в певний момент історії. Життя Матері до такої міри поєднане з життям Сина, що, власне кажучи, живе насамперед Син, а Мати — в тіні.

Нехай ця істина допоможе нам поглянути на молитву Розарію. Роздумуймо над окремими таємницями саме з цього погляду — під кутом життя Ісуса, під кутом любові Бога, під кутом Діла Спасіння. Дивлячись на життя Матері, стараймося побачити Її відданість, Її з’єднання з Ісусом, Її повне жертвування себе Богові, — щоб могти зрозуміти, в чому має полягати життя кожної людської душі, і як душа може прагнути до Неба і осягати його.

Тому що душі, з’єднані з Ісусом, починають набирати Ісусової форми, і все в їхньому житті стає включеним у життя Ісуса.

І таємниця: Молитва в Гетсиманії

Ісус — один. Сам стає перед Отцем. Розігрується надзвичайно важлива сцена. Можна сказати, що від неї багато що залежить, бо ось настає час, коли Ісус каже остаточне «Так», остаточно погоджується виконати свою місію до кінця. Він протягом усього свого земного життя послідовно прагнув до цього моменту; але тепер час немовби пригальмував, щоб Ісус перед Отцем остаточно висловив свою згоду.

Попри те, що Ісус пішов на Оливну гору разом з Апостолами, а з кількома вибраними пішов іще далі, — в цю мить сам. Він залишив їх осторонь, щоб вони чували, але вони поснули. Він був сам.

Життя душі — це життя, яке має бути включене в хід життя Ісуса, так як життя Марії — Його Матері. Це правда, Вона не пішла на Оливну гору, але Її Серце було постійно з Ісусом, з’єднане до такої міри, що Вона відчувала те, що діялося в Його Серці. Вона багато розуміла завдяки тому, що раніше розмовляла з Ним. А також завдяки тому, що Бог дав Їй благодать з’єднатися з Серцем Сина, співвідчування, духовного єднання, благодать переноситися духом у те місце, де є Ісус.

Маленька душа неспроможна так, як великі святі, роздумувати над окремими подіями в житті Ісуса. Не має вона також особливо великих дарів від Бога, щоб якимось особливим чином переживати, відчувати страждання Ісуса. Однак, беручи за приклад життя Марії, вона старається чувати, як Вона того вечора чувала. Марія молилася. В Її Серці були різні відчуття Ісуса, Вона все віддавала Отцю, жертвуючи себе в намірі Сина, просячи про можливість співвідчувати ще більше, взяти хоч би краплину Його болю на себе.

Ісус був сам. Марія не могла бути біля Нього суто фізично. Це мала бути Його воля і Його боротьба з різними думками, сумнівами. Зрештою, Його боротьба з сатаною, прийняття свого рішення, перемога Його душі. Але Вона чувала, молячись разом із Ним, і так брала участь у Ділі Спасіння.

Ми теж можемо діяти подібно: чувати, своїм серцем припасти до Ісуса. Бути серцем при Його Серці, яке бореться, страждає і приходить до такого важкого рішення; важкого до такої міри, що вже навіть тільки прийняття його тіло переживає як страждання! Серце болить, спливає кривавий піт, Ісус уже змучений.

Маленька душа має старатися єднатися з Ним в усіх подіях Його життя.

ІІ таємниця: Бичування

Час Страстей був найтяжчим часом також і для Марії. Бог поєднав Серце Ісуса з Серцем марії. Це страждання було не тільки стражданням Матері — воно було стражданням серця, яке відкрите на Бога, бере участь у Його житті, а отже, і в Його Страстях; бере участь в усьому, що є життям Бога — в Його любові до душ, у стражданні, пов’язаному з гріхом, із відкиненням любові. Душа Марії зазнавала того, що було в Серці Ісуса.

Інколи люди собі думають, що Серце Марії було тільки серцем людської матері. А Вона, включена в життя Ісуса — а отже, Бога, — у своєму Серці відчувала, як Ісус дивиться на людину. Що Він дивиться на створіння як Бог, як Той, Хто створив людство з любові. Її Серце також страждало через те, що створіння відкидає любов Творця. Її Серце переживало більше, ніж могло би відчувати, бувши тільки серцем Матері. Її душа більше, немовби більше брала участь у Ділі Спасіння, яке звершувалося.

Ця співучасть, яка є нагородою, возвеличенням для душі, пов’язувалася з великим стражданням. Що більшою є відкритість душі на Бога, що більше їх з’єднаня, то більшим є і співвідчування, співстраждання, більшим є розуміння Божого Серця і приймання того, що в цьому Серці є.

Маленькі душі запрошені до такого життя. Нам даровано Серце Бога. Кожний з нас отримав запрошення до Його нутра, щоб у цьому нутрі перебувати і приймати на себе життя Бога, і цим життям жити, маючи участь в усьому, що  є життям Бога; брати участь у Його Ділі Спасіння. Відкриймо наші серця на це запрошення, на цей Дар, дивлячись на Марію — Матір, яка в собі єднає і материнське страждання, і страждання душі, яка переживає більше, бо більше розуміє.

Марія все жертвувала Богу Отцю: всю себе. Якби Вона всю себе не віддавала Богу, якби не тривала перед Богом навколішках, це страждання вбило б Її, або ж могло викликали бунт Її Серця, бо не знесло би такого болю.

Ми, коли зазнаємо якогось страждання, єднаймося з Ісусом. Приймаймо це як співстраждання, співвідчування, а водночас триваймо перед Богом, схиливши коліна, жертвуючи себе, віддаючи себе Богу, щоб не тільки приймати страждання, але щоб робити це якнайкраще, — щоб і з нашого боку була повна участь у Ділі Спасіння.

ІІІ таємниця: Коронування терном

Це час, коли ти можеш придивитися до Ісуса. Можеш з’єднатися ще міцніше з Його Серцем, можеш побачити, Хто Він для тебе. Можеш разом із Ним страждати, чуючи слова ненависті, відкинення, погорди. Це той час, коли Ісус стоїть, хитаючись, дуже ослаблений бичуванням, після нічних тортур. Власне, Він ледве на ногах тримається. Виставлений на загальний огляд, Він — самотній. Так, загалом, є натовп, є Пілат, є солдати, але у своєму стражданні й відкинутості Він самотній. І не робить нічого. Здається, що це хвилина відпочинку.

Твоє серце зараз може бути разом із Ним. Твоє серце може Його підтримувати, може Його обійняти, може оглядати Його рани. Твоє серце зараз може стати бальзамом на Його поранене Серце. Ти можеш, відкриваючись на любов Бога, бути близько біля Ісуса і сильно, живо брати участь у Його житті. Ти можеш так з’єднатися з Ним, що житимеш Його життям. Те, що випаде на твою долю, зможеш пояснити собі як участь у Ділі Спасіння. Ти прийматимеш кожний день і кожну хвилину як незвичайний досвід участі в житті Бога. Хвилини будуть різні, також і такі, — але що більше твоє життя буде з’єднане з життям Ісуса, що більше ти увіллєшся в хід Його життя, що більше братимеш участь у Його стражданнях, — то живішим, повнішим буде твоє співтворення Діла Спасіння.

Це співтворення дає тобі Бог. Ти як душа сам не можеш нічого вчинити; але можеш, єднаючись із Богом, отримати надзвичайну благодать: щоби твоє життя і все, що ти робиш, брало участь у Ділі Спасіння і допомагало спасінню душ.

IV таємниця: Хресна дорога

Хресна дорога й те, що потім відбулося на Голготі, — все це було найважчим часом для Ісуса і Марії. З’єднання Їхніх Сердець було досконалим: з’єднання в болю, в кожному переживанні. Серце Марії жило життям Ісуса. Жило так сильно з’єднаним, що, власне, вже не могло існувати окремо.

Інколи людина прагне втекти від страждання, інколи хоче відмовитися від обраного шляху. Їй здається, що вона більше не страждатиме. Але це неправда.

Серце Марії було по суті Серцем Ісуса, Її душа була душею Ісуса. Без Ісуса Марії не існувало. Тож не було й мови, що Вона могла відійти, відсторонитися, відступити вбік, не дивитися і не переживати. Не тільки тому, що Вона була Його Матір’ю, — але тому, що Її Серце було віддане Богу, належало Йому і мало участь у Його житті.

Під час Хресної дороги не тільки Ісус доходить до вершин любові, але також і душа Марії осягає вершини з’єднання, пік досконалості в участі у житті Бога — в цілому Його житті. Її душа доходила до вершини любові, щораз більше вдосконалюючись, відкидаючи все, що людське, єднаючись до небувалого ступеня. Жодна інша людина не єдналася з Богом у стражданні до такої міри. Ця благодать була Їй дана з огляду на те, що Марія — Матір Бога.

Але Бог запрошує також наші душі до участі в Його житті більшою мірою, до величезного з’єднання як для маленької душі; до такого єднання, яке вдосконалює душу в любові. Душа, беручи участь у житті Ісуса, насправді разом із Ним іде хресною дорогою і доходить до вершин. Вона насправді крок за кроком, хвилина за хвилиною своїм земним життям бере участь у Ділі Спасіння. Це — найпрекрасніше покликання душі. Якщо вона на нього відповіла, то буде обдарована великою святістю — буде возвеличена в Небі.

V таємниця: Розп’яття і смерть Господа Ісуса

Можна по-різному мати участь у житті Ісуса і в Його Ділі Спасіння. Є душі, які, зазнаючи у житті певних труднощів, страждань, погоджуються це, приймають їх, бо не мають іншого виходу, іншої можливості. Є також душі, які, попри страждання, яких зазнають, беруть участь у Ділі Спасіння з радістю. Це радість, можна сказати, містична.

Є душі, які прагнуть з’єднання з Хрестом. Це не означає, що вони не відчувають болю, не страждають або не переживають труднощів: усе це звичайний досвід, бо вони — люди. Але душа цих людей з’єднана з Богом, інакше сприймає життя, крокування дорогою близько з Ісусом. Їхня душа живе в обіймах Христа Розіп’ятого, тому їхня радість є духовною радістю самого Хреста, в якому вони беруть участь.

Не кожна душа запрошена до такого ступеню досконалості, а серед запрошених не можна має відвагу відповісти на таке запрошення, прийняти його. Якщо душа відповідає, відкривається на такий досвід, то вона ще тісніше єднається з Христом. Її життя набирає форми життя Ісуса. Тоді тяжко відділили життя Ісуса від життя цієї душі — вони вже одно, такою мірою, якою Бог запланував, яку призначив, яку дав.

Стараймося відкриватися на таку благодать. Справді, це велика благодать! Маленька душа може бути обдарована такою милістю, може її отримати. Вона не мусить, на взірець великих святих і великих мучеників, звершувати великі діла, демонструючи мучеництво, надлюдські зречення чи покути. Маленька душа може бути обдарована Богом такою благодаттю. Бог, даючи їй цю благодать, дає все, що потрібно, щоб насправді відбулося таке незвичайне єднання душі з життям Ісуса, злиття душ — душі людської з душею Ісуса, з’єднання сердець.

Молімося, щоб такою благодаттю Бог нас обдарував, щоб ми на неї відкрилися, бо це воістину велика милість Бога.

Переклад CREDO за: Stowarzyszenie KONSOLATA