Славні таємниці Розарію на Адвент

Духовність «Товариства КОНСОЛАТА» — духовність «маленьких душ».

Радісні таємниці Розарію на Адвент
Скорботні таємниці Розарію на Адвент

Роздуми над цими таємницями Розарію — це Боже запрошення до участі в Його житті, запрошення увійти в глиб таємниць Його Серця. В цих таємницях об’являється Божа слава. Душа відчуває любов, а також відкриває світ, відмінний від того, в якому живе на щодень. Душа відкривається на той світ, немовби переходячи в нього і поступово починаючи жити тим світом.

Часті систематичні роздуми над таємницями Розарію роблять так, що душа починає жити немовби на пограниччі світу матеріального і світу духовного, щоби з часом надати перевагу світові духовному і щоби через духовний світ дивитися на сучасність і переживати її; щоби крізь призму духа приходити до рішень, займати певні позиції у житті.

Душа відкривається на це пізнання, відкривається на Боже Серце і прагне до з’єднання. Тому молитву Розарію, роздуми над розарієвими таємницями можна назвати молитвою нареченої, яка прагне пізнати Того, Кого кохає і Кого прагне кохати щораз більше, яка прагне жити життям свого Коханого і хоче вся Йому належати, переживаючи все, що є досвідом Нареченого.

І таємниця: Воскресіння

Ісус воскресає. Це перемога, що охоплює цілий світ. Перемога, яка повністю долає сатану, гріх, смерть; перемога, яка охоплює все, від моменту створіння по кінець цього світу; але також це перемога, яка немовби вступає у вічність, бо завдяки воскресінню всім душам гарантована вічність. Воскресіння охоплює все сотворене і сягає вічності.

Душа, роздумуючи про Воскресіння, повинна здивуватися масштабам того, що робить Ісус. Вона має захопитися тим, що Божа любов охоплює всесвіт не тільки у вимірі цього дня, часу; вона охоплює весь всесвіт від моменту його створення. Охоплюючи від самого початку — а отже, немовби маючи початок з одного боку, — вона охоплює все разом із вічністю. Це неосяжне для людського розуму. Можна роздумувати годинами, захоплюючись міццю, могутністю Божої любові, яка перемагає смерть і наближає кожній душі вічність, і в цю вічність вводить; дає жити у вічності. Ця любов дає кожній душі доказ небувалої, нескінченної вибраності в любові, що чинить із малої, слабкої душі наречену Творця.

ІІ таємниця: Вознесіння

Ісус входить у Небо. Хоч може здаватися, що в цьому є якась частка смутку, бо досі Він ходив по цій землі, а тепер уже не зможе супроводжувати Апостолів видимим чином. Однак Його вознесіння у Небо заповідає велику радість для кожної душі; це обітниця, що кожна душа напевно має місце в Небі. А Наречений віднині чекатиме на неї, немовби готуючи для неї це місце.

Коли душа думає про входження Ісуса у Небо, вона не повинна засмучуватися, але має бути сповнена радості і зворушення: бо саме у Небі приготована шлюбна кімната. То саме в Небі відбуватиметься чудесна весільна учта; саме там буде для кожної душі приготоване те, чого ані вухо не чуло, ані око не бачило, чого людина уявити не може — така краса, такі чуда і таке щастя.

Вочевидь людина по-різному уявляє це щастя, прирівнює ці уявлення до свого життєвого досвіду, до того, що є на землі — а отже, мислить надалі дуже тілесним чином. Тим часом щастя, яке Бог готує для кожної душі, є щастям наскрізь духовним, а тому нескінченно більшим, аніж будь-яке щастя, можливе на землі, бо неможливо навіть порівняти дух і тіло; те, що нескінченне, і те, що має початок і кінець і що є марнотою. Душа, роздумуючи над цією таємницею, нехай споглядає в Небо з великим упованням, із великою надією та радістю. Якщо вже Бог віддав за тебе життя — то не для того, щоб твоя душа пішла на засудження, але щоб ти черпав це життя і жив ним. Отож радій, дякуй Богу і прославляй Його вже зараз, думаючи про Небо, в якому на тебе чекає Наречений твоєї душі.

ІІІ таємниця: Зіслання Святого Духа

Зіслання Святого Духа — це чудесне входження Ісуса в кожну душу, щоб єднатися з нею. Це запрошення, вже немовби передсмак з’єднання з Богом. Бо що відбувається під час Зіслання Святого Духа? — Дух Ісуса сходить на душу. Дух Ісуса — сходить на душу! Він так близько, наповнює і пронизує її, торкається і зворушує, оживлює її. Він робить так, що душа вступає у нове життя. Він дає їй пізнання, розуміння Божих справ. Він робить так, що душа, піддаючись Святому Духові, починає думати, відчувати так, як того хоче Христос. А отже — хіба ж це не є якоюсь формою з’єднання з Христом?

Кожна душа повинна молитися про прихід Святого Духа до неї, про особисте, приватне Зіслання Святого духа на неї, щоби завдяки ньому вона пізнала з’єднання з Ісусом, а по суті — щоб так вона могла розпочати шлях до повного з’єднання, яке буде в Небі. Завдяки Зісланню Святого Духа, завдяки відданню себе Святому Духові, душа розпочинає свій шлях до святості. Шлях до святості — шлях до єднання. Вона робить це неустанно, проваджена Духом Ісуса. Погляньмо, якою великою любов’ю кожного з нас обдаровує Бог! Він дає все, щоб ми Його пізнали, полюбили і могли жити вічно.

Молімося в цій таємниці про прихід Святого Духа до кожного з нас і про таке чудесне, надзвичайне, прекрасне ведення душі Святим Духом.

IV таємниця: Внебовзяття

Взяття на Небо Пресвятої Діви Марії — це подія чудесна, однак її складно зрозуміти. Бо людина призвичаєна до думки, що мусить померти, щоби постати перед Богом. Так відбувається зі століття у століття, і так буде з кожним. Людина мусить померти, а отже, повинні зупинитися всі її життєві процеси, фізичні, щоб душа постала перед Богом. Однак у випадку душі, якої гріх не торкнувся, яка від самого початку є такою, якою Бог хоче її бачити, якою її створює, яка вся живе волею Бога, повнотою Божої любові, — немає мови про смерть. Бо смерть має забрати те, що зіпсоване, що матеріальне, тимчасове, що уражене її доторком через гріх.

Душа Марії жила життям Бога, а отже — життям вічним, була сповнена досконалої Любові і з досконалою Любов’ю неустанно єдналася, оскільки в Ній відбулося досконале з’єднання з Богом, і через це з’єднання в любові було зачате життя Божого Сина. Отож у Матері Божій не було нічого, що мусило би померти, щоби постати до нового життя. Все в Ній було проникнуте життям Божим, Його любов’ю. Тому став можливим цей надзвичайний перехід — взяття Пресвятої Діви до Неба з душею і тілом.

Водночас душа, яка дивиться на цю таємницю і роздумує про неї, має змогу заглибитися в Божу любов і побачити, як надзвичайно Бог обдарував душу Діви Марії. Як сильно Він з’єднався з Її душею, з людиною — що було можливим таке життя вже тут, на землі: в постійному переміненні в досконалу любов, щоби потім бути введеною в життя вічне. Початок був тут, на землі. Натомість різниця між життям Марії на землі і в Небі — та, що тут Вона ще невпинно зазнавала необхідності вибору, боротьби і страждання. З миті, коли Вона була взята на Небо, Вона вже відчуває тільки вічну радість. Уже не мусить нічого вибирати, не зазнає страждань у людському розумінні. Не мусить боротися з підступами сатани, який на землі старається робити все, щоб Діло Спасіння, яке Бог здійснював також через Неї, не могло тут збутися. Натомість, досконало з’єднана з Богом, Марія в Небі відчуває Його турботу про душу; відчуває те, що діється в душах, і страждає від того, як сильно душі ранять Бога. У Ній є досвід страждання — але інакшого.

Роздумуючи над таємницею Внебовзяття, варто дякувати Богові, захоплюватися Його любов’ю, прославляти Його, щоб у серці постійно зростала радість від того, що чекає на душу в Небі.

V таємниця: коронування Пресвятої Діви на Царицю Неба і землі

Ця таємниця несе душам особливу надію. Вона повинна особливим чином вливати в серця довіру і мир, бо Марія немовби вийшла від людей і є в Небі, і як Цариця Неба і землі єднає Небо і землю.

Таємниця єднання Неба і землі у Серці Марії — це дуже глибока таємниця. Тут теологам є що сказати. Малій душі має вистачити того, що в Серці Марії вона може зустрітися, з’єднатися з Богом. У Серці Марії відбувається зустріч того, що людське, з тим, що Божественне.

Серце Пресвятої Діви — незвичайне місце зустрічі двох світів, таких різних, осібних, відмінних. Однак же завдяки Ісусові, завдяки тому, що Бог зробив Її Матір’ю свого Сина, завдяки тому, що Він з’єднався з Її душею, завдяки тому, що в Ній фізично мешкав Ісус, а потім Вона була постійно з’єднана з Ісусом духовно, бувши в єдності з Богом Отцем і неустанно залишаючись Нареченою Святого Духа, — завдяки цьому в Її Серці є місце зустрічі кожної душі з Богом. Це місце, в якому кожна душа може ввірятися Богові. Саме в Серці Марії найбільший грішник може довірливо стати перед Богом, бо, як Цариця неба і землі, Цариця людських душ, як Матір усіх душ, Вона заступається за кожну душу, і відомо, що буде заступатися за кожну, за кожне дитя, бо справжня матір завжди стає на захист своєї дитини, завжди її захищає і робить усе для блага своєї дитини. З іншого боку — як Та, що отримала корону слави і була з’єднана з Пресвятою Трійцею, Вона володіє незліченними благодатями і прагне ними обдаровувати всі душі, вводячи їх так до Неба. Тому Бог у Серці Марії всі ці благодаті поклав: не для розваги, не з марноти, але щоб Вона могла провадити душі до Неба, скеровувати їх до Неба; щоб, отримуючи ці благодаті, душі скеровували свій погляд до Неба.

Скласти всі благодаті в Серці Марії, зробити з Її Серця скарбницю Божих благодатей — це немовби доказ великої Божої довіри до Неї, єднання з Нею. Тому що Її воля є Божою волею, Божа воля — Її волею; Божа думка — Її думкою; прагнення, які Вона має, це тільки Божі прагнення.

Отак, роздумуючи над цією таємницею, з довірою вдивляймося в Бога, який дає нам таку Посередницю, щоб ми могли без страху до Нього звертатися, і щоб могли мати в серці надію, що на нас чекає Небо. Все, що чинить Бог, — а отже, і створення та покликання до життя Матері Бога і людей, — є доказом того, що Бог прагне, щоб кожна душа була щаслива, живучи в Небі.

Переклад CREDO за: Stowarzyszenie KONSOLATA