Греко-католицький календар
Віддання празника Різдва Богородиці.
Св. свящмуч. Автонома
Апостол
2 Кор 7, 1-10
1 Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху.
2 Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали. 3 Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити. 4 Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю. 5 Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, всередині — страх. 6 Але Бог — Той, хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита, 7 і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів.
8 Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас; 9 тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. 10 Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть.
Євангеліє
Мр 1, 29-35
29 Незабаром, залишивши синагогу, Ісус з Яковом та Йоаном прийшов до дому Симона й Андрія. 30 А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї. 31 Він підійшов і, взявши за руку, підвів її — і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм. 32 А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих. 33 І все місто зібралося перед дверима. 34 Тож Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не давав говорити, бо знали Його, [що Він — Христос].
35 А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився.
Богородиці:
Апостол
Флп 2, 5-11
5 Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.
6 Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, 7 але понизив самого себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; 8 Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної. 9 Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, 10 аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних; 11 і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.
Євангеліє
Лк 10, 38-42; 11, 27-28
38 А коли вони подорожували і Він cам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його. 39 Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. 40 А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла». 41 У відповідь Господь сказав їй: «Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, 42 а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї».
27 Сталося, коли говорив Він це, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: «Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!» 28 А Він відказав: «Дійсно блаженні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!»