Римо-кат.: Середа ІV тижня Великого Посту
Греко-кат.: прп. Захарії
свт. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської
Римо-католицький календар
Середа ІV тижня Великого Посту
Перше читання
Іс 49, 8-15
Читання з Книги пророка Ісаї
Так говорить Господь:
«Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, щоб сказати в’язням: Виходьте! А тим, що в пітьмі: Покажіться!
Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палаючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні. Зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені.
Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни. Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив Свій люд і змилосердився над його пригніченими.
А Сіон сказав: „Господь мене покинув, забув мене Владика мій!” Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 145(144), 8-9. 13вд-14. 17-18 (П.: пор. 8а)
Господь ласкавий, повен милосердя
Господь ласкавий і милосердний, *
повільний до гніву й милістю великий.
Добрий Господь до всіх, *
і Його милосердя перед усіма Його ділами.
Вірний Господь у всіх своїх глаголах, *
святий у всіх своїх творіннях.
Господь підтримує всіх тих, що падають, *
і всіх зігнутих підводить.
Справедливий Господь у всіх своїх дорогах *
і милостивий у всіх своїх ділах.
Близько Господь до всіх, які до Нього взивають, *
до всіх тих, що до Нього взивають по правді.
Спів перед Євангелієм
Йн 11, 25а. 26
Слава Тобі, Царю віків
Я – життя і воскресіння,
хто в Мене вірує, – не вмре повіки
Слава Тобі, Царю віків
Єваангеліє
Йн 5, 16-30
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Юдеї переслідували Ісуса за те, що Він оздоровив в суботній день. А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і Я творю».
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його – не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить Йому, щоб ви дивувалися.
Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав Його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у Того вірує, хто послав Мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. І владу Йому дав суд чинити, Він бо – Син Чоловічий. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд.
Не спроможен Я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю Я не своєї волі, лише волі Того, хто послав Мене».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
прп. Захарії
свт. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської
Іс. 41, 4-14
4. Хто вчинив, хто довершив це? Той, що кличе роди від почину, – я Господь, я перший, я і з останніми той самий. 5. Бачать його острови і бояться, кінці землі трясуться. Вони зближаються, разом на суд приходять. 6. Один одному допомагає й приговорює до брата свого: «Кріпися!» 7. Мистець додає духу золотареві; той, що вигладжує молотком, бадьорить того, хто кує на ковадлі й про споювання говорить: «Воно добре», і цвяхами збиває, щоб не хиталось. 8. Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга! 9. Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, – я тебе вибрав, я тебе не відкинув. 10. Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я – Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. 11. Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. 12. Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. 13. Бо я – Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. 14. Не бійся, Якове, мій черв’ячку, – слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, – слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя.
Бт. 17, 1-9
1. Як Аврамові було дев’ятдесят дев’ять років, з’явився Аврамові Господь і сказав йому: “Я – Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. 2. Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми.” 3. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: 4. “Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. 5. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю. 6. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. 7. І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. 8. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом.” 9. Далі сказав Бог до Авраама: “Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях.
Прип. 15, 20 – 16, 9
20. Розумний син веселить батька, дурний же матір свою зневажає. 21. Дурнота – радість безглуздому; розумний чоловік іде шляхом просто. 22. Без міркування задуми не таланять, а як порадників багато – щастять. 23. Людина рада відповіді своїх уст, і яке любе слово, сказане доречі! 24. Стежка життя веде мудрого вгору, щоб ухилитись від Шеолу долі. 25. Господь розвалить дім гордих й утвердить межу вдовиці. 26. Огидні Господеві задуми погані, слова ж чисті – приємні. 27. Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; а хто гостинці ненавидить, той буде жити. 28. Серце праведного обдумує, що має відповісти; а уста злих зло виливають. 29. Господь від лихих далеко, молитву ж праведних вислуховує. 30. Ласкавий погляд веселить серце; добра новина підкріпляє тіло. 31. Вухо, що слухає спасенного картання, посеред розумних перебуває. 32. Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; а хто на навчання зважає, той глузду набуває. 33. Острах Господній – мудрости навчання; славу випереджує – покора.
1. Людина робить задуми в серці, але від Господа – відповідь язика. 2. Усі дороги людини чисті в очах власних, Господь же розцінює духа. 3. Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться. 4. Усе зробив Господь для власної мети, ба навіть грішника – на день лиха. 5. Осоружний Господеві – кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне. 6. Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло. 7. Коли вчинки людини Господеві милі, то він і ворогів його мирить з ним. 8. Ліпше трохи з правдою, ніж з кривдою прибутки великі. 9. Серце людське обмірковує дорогу, та Господь управляє його кроком.
фінансово.
Щиро дякуємо!
