З нагоди запуску місії «Artemis II» від NASA архієпископ Етторе Балестреро, Постійний представник Святого Престолу при ООН, сказав, що космос має залишатися спільним благом.
З космосу Земля виглядає маленькою і крихкою — що різко контрастує з реальністю війни, зловживань і насильства, з якими ми стикаємося. У космосі треба запобігти повторенню помилок, скоєних на Землі, — пише Vatican News про виступ архієпископа.
Запуск місії «Артеміда II» з астронавтами на борту, які вийшли за межі земної орбіти, щоби здійснити широкий обліт Місяця без посадки, є проміжним кроком на шляху до «Атреміди IІI» — місії, метою якої є повернення астронавтів на поверхню Місяця через 53 роки після місії «Аполлон‑17», яка завершилася 14 грудня 1972 року.
Космос стає дедалі більше обговорюваною темою в ООН. Щоб дослідити значення космічних місій, фонд «Caritas in Veritate», очолюваний архієпископом Етторе Балестреро — Постійним спостерігачем Святого Престолу при Відділенні ООН у Женеві, розмірковує про значення дослідження космосу, беручи участь у діалозі між наукою, теологією та міжнародним правом — та про принципи, якими мають керуватися дії людства стосовно цієї Божої справи.
— Ваша Преосвященство, чому роздуми над політичними та регуляторними рішеннями щодо космічного простору стали такими нагальними?
— Місія Святого Престолу в Женеві та фонд «Caritas in Veritate», що з нею співпрацює, присвячені космічному простору, який є творінням Бога та підпорядковується Його законам.
Щоб досягти небес у надприродному сенсі, людство має діяти праведно також і в космічному просторі, який є географічним поняттям, що належить до фізичного та біологічного порядку. Космічний простір — це не нічийна земля, не беззаконна територія завоювання, де діє принцип «хто перший, той кращий». Звідси й назва публікації: «Космічний простір і людство на роздоріжжі», — а також зміст підготовленого нами відео. Люди вже ухвалюють рішення щодо космічного простору: моральні рішення, які матимуть довгострокові наслідки й можуть і будувати, і знищити людство. Тому Церква не може залишатися байдужою до цього.
— Як саме?
— Розгляд космічного простору з погляду етики спонукає нас запитати: «Чи правильно прагнути всього, чого ми можемо досягти технологічно? Як нам це робити? Яку реальність і порядок ми хочемо побудувати?» Саме таку етичну і багатогранну перспективу пропонує документ фонду «Caritas in Veritate».
— Які дії особливо необхідні?
— Космічний простір має залишатися спільним благом, з чіткими правовими нормами, які — де необхідно — слід оновлювати в дусі відповідальності перед усім людством та майбутніми поколіннями. Під час презентації публікації в штаб-квартирі ООН у Женеві присутні були глибоко вражені свідченнями астронавта, який провів майже рік на борту Міжнародної космічної станції (Майкл Скотт Гопкінс — прим. ред.). Він описав так званий «overview effect».
— А що це таке?
— Це зміна перспективи, яку відчувають усі астронавти в космосі: Земля здається маленькою, крихкою, без кордонів чи поділів — символом спільної приналежності й колективної відповідальності. Однак цей образ, на жаль, контрастує з реальністю війни, зловживань і насильства, які ми бачимо, коли знову дивимося на планету зблизька. Папа Бенедикт XVI згадав про це словами, які досі відлунюють, під час розмови з астронавтами на Міжнародній космічній станції. Він сказав: «Думаю, для вас очевидно, що ми всі живемо разом на одній Землі, і що абсурдно воювати і вбивати одне одного».
Читайте також:
Пілот місії «Artemis II» проголошує Христову заповідь любові
Фото місії «Артеміда ІІ» з ФБ NASA – National Aeronautics and Space Administration
— Отже, космічний простір також є спільним домом і підпорядковується певним принципам. Який конкретний внесок може зробити католицьке соціальне вчення, щоби спрямувати розвиток космічного простору на спільне благо?
— Головне послання Церкви таке, що ми не повинні перетворювати космічний простір на джунглі. Космос пропонує людству своєрідний «другий шанс», заохочуючи нас уникати багатьох помилок, скоєних на Землі. Космічний простір потрібно досліджувати з відповідальністю, солідарністю і повагою до принципу субсидіарності — заради блага нинішнього та майбутніх поколінь.
— Що мається на увазі?
— Потрібно запобігти перетворенню космосу на арену запеклої конкуренції, не кажучи вже про конфлікт. Першим практичним кроком, до якого заохочує Святий Престол, є дотримання Договору про космічний простір, підписаного приблизно 120 державами, включаючи всі основні країни з космічним потенціалом. Цей договір діє вже майже 60 років (із 1967 року) й чітко зазначає, що дослідження та використання космічного простору має бути на благо та в інтересах усіх держав. Він визначає космічний простір як «спільне надбання людства». Святий Престол закликає до зміцнення чинного законодавства, а не до відходу від нього, — щоб запобігти виключенню певних держав і захистити творіння: наприклад, шляхом спільних проєктів з видалення космічного сміття.
— Чи є ризик мілітаризації космічного простору?
— Звісно. Чинне міжнародне право забороняє розміщення ядерної зброї або зброї масового знищення на орбіті, на небесних тілах або в космічному просторі — стаття 4 Договору 1967 року передбачає це. Однак воно прямо не забороняє звичайну зброю, а також, наприклад, кібератаки чи глушіння радіосигналів — що, на жаль, уже відбувається. Важливо розрізняти використання космічного простору для підтримки військових операцій, які проводяться на Землі, наприклад, за допомогою супутників — що вже є реальністю, — і фізичне розгортання зброї та її безпосереднє використання в космосі.
— Це вже теж реальне?
— Деякі держави уже близькі до розміщення зброї на орбіті — що посилює міжнародну нестабільність, послаблює взаємну довіру та перетворює космічний простір зі «спільного надбання людства» — як його визначає Договір — на ще одну зону конфлікту. Однак слід чітко дати зрозуміти, і це надзвичайно важливо: що якби конфлікт безпосередньо стосувався космічного простору — цілком імовірно, що ніхто на Землі не був би від нього застрахований.
У Женеві кажуть, що війну в космосі неможливо виграти, і її ніколи не слід вести. Наприклад, важко уявити, як можна було би підтримувати принцип розмежування — одну з основ міжнародного гуманітарного права. Тому багато голосів, включаючи голос Святого Престолу, закликають до посилення норм, прозорості та багатосторонньої співпраці заради збереження мирного характеру космічного простору.
— А як космічна конкуренція може перетворитися на позитивний механізм, що служить спільному благу? Як космос може служити людській гідності на Землі?
— Потрібно знайти баланс між конкуренцією та співпрацею. Конкуренція без співпраці призводить до нестабільності, ірраціональної напруженості, насильства і навіть конфліктів. Конкуренція, зосереджена на мирних цілях і вбудована в рамки співпраці, стимулює дослідження, — але повинна поширюватись на спільні блага, спільні стандарти й виражатись у міжнародному партнерстві.
Баланс між конкуренцією та співпрацею допоможе запобігти тому, щоб комерційне використання космосу не стало самоціллю та не посилило наявну нерівність. Такий баланс дозволяє космосу безпосередньо служити людській гідності та спільному благу — наприклад, у кризових ситуаціях, через екстрений зв’язок, супутникові дані для гуманітарної допомоги або моніторинг для захисту місць поклоніння. В інших випадках він сприяє покращенню прогнозування погоди, розвитку сільського господарства, охорони здоров’я, транспорту та охопленню країн і громад, які в іншому разі залишились би виключеними.
— Як наука й віра можуть іти поруч у цій галузі дослідження космосу?
— Наука й віра можуть іти разом і взаємно підсилювати одна одну, бо наука шукає наукових істин, а віра шукає надприродної істини — істини про Бога та від Бога, яка освітлює людські шляхи. Віра й наука не змішуються, але й не суперечать одна одній. Наука пояснює «як», тоді як віра розкриває та спрямовує кінцеве «чому» людської діяльності. В контексті космосу це означає використання технічних і наукових компетенцій задля спільного блага, щоби прогрес не виродився в панування чи руйнування.
— Яку роль може відігравати Святий Престол?
— Ватикан може і повинен відігравати певну роль у поточних дебатах щодо космосу — насамперед на міжурядовому рівні. Його завдання — формувати свідомість і звертатися до всього світу, включаючи комерційний та промисловий сектори. На міжнародному рівні, через місію в Женеві та інші місії в Нью-Йорку й Відні, він пропонує етичну основу, засновану на людській гідності, та співпрацює заради багатостороннього діалогу й миру, підкреслюючи спільну відповідальність і сприйняття космосу як спільного блага.
Також не слід забувати, що Святий Престол має одну з найстаріших астрономічних обсерваторій у світі — Specola Vaticana, — яку в її нинішньому вигляді заснував у 1891 році папа Лев XIII, зокрема для того, щоби підтвердити, що Церква (як зазначено в motu proprio про заснування обсерваторії) не проти справжньої, ґрунтовної науки, а навпаки: вона якнайбільш охоче підтримує її та розвиває.
Лев XIV відвідав Ватиканську астрономічну обсерваторію 20 липня 2025 року, в день річниці першої висадки людини на Місяць.
фінансово.
Щиро дякуємо!
