Господь запрошує до свого Дому

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю IV тижня Великодня

Слова Ісуса Христа з сьогоднішнього Євангелія скеровані до кожного з нас і до кожного грішника з великою любов’ю: «Хай не тривожиться ваше серце: віруєте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця багато осель» (Йн 14, 1-2).

Про що говорить запрошення людини до її оселі? Про те, що я є її приятелем, що вона мене приймає до себе. Слово «приймати» на латинську мову перекладається як «accipere», від нього походить слово «акцептація». Сучасні психологи доволі часто вживають це слово, наголошуючи на тому, що кожна людина потребує акцептації: тобто, щоб її приймали такою якою вона є, не засуджуючи її.

Господь не просто запрошує нас до неба — Він запрошує нас до дому свого Небесного Отця. Це, з одного боку, вираз приязні до нас: ті, котрі вірять в Нього, є Його друзями, приятелями. З іншого — це вираз безумовної акцептації нас такими, якими ми є. Небесний Отець завжди приймає нас такими які ми є. Звісно, Він уболіває над нашими падіннями, але від них Його любов до нас ніколи не стає меншою.

Ми натомість дуже часто не довіряємо тому, що Бог нас любить безумовно, не за те що ми такі «святі» або менш грішні ніж інші. Але ж Він любить нас просто за те, що ми — це ми. Любить кожного з нас винятково великою любов’ю.