Фото: wikigogo.org
Римо-католицька парафія св. Марії Магдалини у Львові вимагає повернути їй храм. Відповідне звернення 5 жовтня релігійна громада скерувала до Київського господарського суду. Як запевняє настоятель парафії о. Володимир Кусьнеж, віряни хочуть, аби храм був постійно діючим і забезпечував потребу римо-католиків великої частини Львова.
«Ми вислали позовну заяву до Київського господарського суду, щоб оскаржити право власності Львівської міськради на наш костел і повернути його релігійній громаді», – прокоментував цю справу о. Володимир Кусьнеж. На суд за підтримки небайдужих львів’ян вдалося зібрати 25 тис. грн.
«Це – майновий процес і є державне мито 1%, а наш костел оцінено в понад 6 млн. грн.», – додав отець. Він наголосив, що парафія виступає за повернення храму релігійній громаді з одночасним збереженням можливості проводити там концерти духовної і класичної музики у тому обсязі, в якому вони проходять зараз.
«Для влади Львова ситуація навколо костьолу св. Марії Магдалини – своєрідний лакмусовий папірець на здатність вирішувати конфліктні проблеми у дусі демократичних, а не тоталітарних традицій», – сказав він.
Отець Володимир нагадав, що справа щодо храму триває давно. «Храм Св. Марії Магдалини ще довгий час був діючим за радянської влади, його закрили лише в 1962 році, перетворивши в 80-х роках на органний зал. Після цього на весь Львів з більш ніж 40 довоєнних римо-католицьких храмів залишались діючими лише Катедральний костел і храм святого Антонія», – сказав він. Також, за словами о. Володимира, за 20 років незалежності України жоден храм в центральній частині Львова не був повернутий римо-католикам. Лише у визначені години львів’яни римо-католики можуть відправляти Службу Божу в храмі св. Марії Магдалини (органний зал) і в храмі Стрітення (переданому УГКЦ).
«Римо-католицька парафія св. Марії Магдалини – це величезний шмат території між вул. Гордоцькою та Стрийською і аж до кільцевої дороги (до Сокільників). На цій території храми римо-католиків, переважно, діють як церкви (наприклад, храм св. Єлизавети, який передали греко-католикам). Чому, попри наші старання, наші храми віддавалися іншим конфесіям? Адже римо-католицька громада у Львові хоч і набагато менша, ніж перед війною, але все-таки значна, і потребує принаймні одного власного храму. Відповідь напрошується одна – йдеться тут про свідому і цілеспрямовану політику львівської влади, нам важко назвати цю політику інакше, як дискримінацією за релігійною і національною ознакою, адже більшість римо-католиків – поляки або польського походження. При цьому страждають й інші: парафіянами нашого храму є теж і українці, і росіяни, і євреї», – наголосив отець Володимир.
З його слів, храм св. Марії Магдалени – це, фактично, єдиний храм, який ще може бути повернутий римо-католикам. На сьогодні парафіяни мають змогу приходити на Богослужіння у неділю на 10:00, а також у будні – на 8:00. «У неділю приходить кількасот чоловік, а в звичайні дні – людей 15-30», – каже отець і додає, що у храмі попри те не виділено приміщень для проведення катехизації, для гідного розміщенні сакристії, нема змоги у вигідний для людей час проводити таїнства хрещення чи подружжя.
«Священик не має ключів до храму, тому не має можливості в будь-який час дня і ночі занести Пресвяті Дари до хворих. Нас обмежують до однієї Служби Божої на день, і в годинах, дуже невигідних для парафіян (адже на шосту вечора прийшло би набагато більше людей, ніж на восьму ранку)», – каже о. Володимир.
Релігійна громада, каже він, шукає способу, щоб почувати себе рівноправним користувачем храму, співіснуючи з органним залом. «Нам заборонено користуватися органом, який батьки й діди наших парафіян своїм коштом встановили в 30-х роках. На наші звернення про повернення храму, міська влада відповідає, що не може цього зробити, оскільки він є надбанням міста і потрібний для львів’ян. Якщо побудуєте нам новий концертний зал, можете забрати костел – навіть так нам колись сказали. Зовсім недавно ця ж влада зуміла забрати з костелу єзуїтів архів і передала костел УГКЦ. Два різних підходи, дві різних моралі», – сказав отець.
Він нагадав, що влада аргументує неможливість повернути храм громаді через постанову КМУ з 2001 р. про те, що храм, як цінна пам’ятка архітектури, не може бути повернений у постійне користування релігійній громаді. «Постанова була прийнята з подання львівської влади. Там є перелік інших храмів, один зі Львова, і кілька видатних пам’яток у Києві. Нас поставили в один ранг з Софією Київською! Як би ми не любили наш храм, зрозуміло, що його архітектурну і культурну цінність аж ніяк не порівняти з цінністю тисячолітніх київських храмів. Нонсенс виходить: костел не можна передати релігійній громаді, бо він є дуже цінною пам’яткою архітектури, але можна передати концертному залу. А тут відбуваються не лише концерти, але й спів, танці, масові заходи, і вони не перешкоджають пам’ятці… Влада в силі повернути нам храм, якщо тільки буде добра воля», – наголосив о. Володимир.
Водночас заступник мера Львова Василь Косів повідомив: «Раніше справа була в суді, Львівська міськрада виграла справу. Але, наскільки я знаю, готується апеляція. Ми маємо постанову КМУ, яка чітко визначає статус цієї будівлі, – йдеться про сакральну споруду, яка не підлягає поверненню релігійним громадам. Усі інші такі споруди в Україні повертаються релігійним громадам. Також маємо ухвалу Львівської міської ради, яка передає цю споруду установі культури – будинку органної і камерної музики. Це два документи, відповідно до яких міська рада і виконавчі органи діють. А інша сторона має інше бачення. Відповідно, судовий спір триває».
Довідка CREDO
Римо-католицький храм св. Марії Магдалини був збудований у Львові у XVII ст. за проектом Войцеха Келера та Яна Годнего. Храм був розбудований орденом отців домініканців за проектом Мацея Урбаніка наприкінці XVII століття.
Домініканці були господарями храму і монастиря до моменту юзефінської касації. У 1784 році монастир став власністю Державного Релігійного Фонду. Фонд продав будівлі у 1841 р. Галіційському Поліційному Фонду. В монастирі влаштовано виправну колонію та дім примусових робіт, а пізніше – в’язницю для жінок. Храм передано у розпорядження Львівської Архидієцезії – він виконував функції парафіяльної святині. Оскільки австрійська влада зайняла будівлі монастиря, біля храму збудовано дім для священиків.
Храм виконував сакральні функції до 1945 року. Після того, як зі Львова було вивезено духовенство та віруючі, храм певний час стояв закритим. Повторно його відчинили у 1946 році до жовтня 1962 р. Тоді у церкві облаштували молодіжний клуб, а пізніше – Органний Зал, який діє до сьогодні.
За матеріалами: ZAXID.NET
фінансово.
Щиро дякуємо!
