В Архикатедральному Соборі Святого Юра 1 листопада молитвою вшанували 67-у річницю з смерті Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. У спільній молитві участь взяли духовенство архиєпархії, учні та вчителі СШ №34 ім. Маркіяна Шашкевича, а також міський голова Львова.
Зокрема, у Соборі була відслужена Літургія, а згодом у крипті, вірні молилися за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея.
«Митрополит Андрей, сьогодні для кожного з нас є надзвичайно промовистою постаттю. – розповідає о. Роман Тереховський, Віце-постулятор справи беатифікації Андрея Шептицького. – Особисто для мене, однозначним моментом його святості є пророча візія тих речей, які торкаються кожного християнського серця. Те про що говорив митрополит Андрей тоді, можна адаптувати під сьогодення, адже міняються часи, міняються люди, але фундаментальними залишаються речі, які стосуються нашого християнського життя. Проте, хочу наголосити на тому, що актуальність постаті Митрополита стосується не лише сфери релігії, але також сфери суспільного життя. На моє переконання, твір «Як будувати Рідну Хату», має бути посібником для наших урядовців, адже Митрополит Андрей викладає такі положення, згідно яких потрібно будувати загальний устрій життя в країні і здорове суспільство».
Процес беатифікації Андрея Шептицького перебуває на стадії вивчення чуда, яке сталося за посередництвом молитов до нього.
Довідка:
Митрополит Андрей Шептицький (1901-1944). Упрoдовж 44-років очолював УГКЦ й українське галицьке суспільство в період двох Світових воєн, пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.
Народився 22 липня 1865 року в селі Прилбичі на Львівщині. Походив зі стародавнього знатного українського роду, який у XIX столітті зазнав полонізації, члени родини стали римо-католиками. Незважаючи на сильну опозицію з боку батька, він вирішує повернутися до свого коріння і стати ченцем Василіянського чину, щоб служити «селянській», як її називали в той час, Греко-Католицькій Церкві.
У віці 36 років Андрей Шептицький, обдарований надзвичайними духовними харизмами, стає Главою Греко-Католицької Церкви. Він невтомно трудиться, щоб примирити різні етнічні групи, і залишає по собі багату спадщину творів на тему суспільних проблем і духовности. Розробляє нові методи служіння. Засновує чин Редемптористів українського обряду та монастирі Студійського Уставу в Україні та інші релігійні згромадження. Він стає фундатором лічниці, Національного музею, Богословської Академії, надає грошову допомогу різним релігійним, культурним та освітнім установам.
Митрополит Андрей був покровителем митців, студентів, в тому числі і багатьох православних християн, а також піонером в екуменізмі.
Він опанував єврейську мову настільки добре, що міг спілкуватися з євреями. Під час його душпастирських візитів у міста єврейські громади зустрічали його з Торою. За роки нацистської окупації він переховував у своїх палатах сотні євреїв. У цей період митрополит пише пастирського листа «Не убий», який став сміливим протестом проти звірства нацистів.
Митрополит Андрей помер 1 листопада 1944 року.
За матеріалами: РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
