Спомин св. Єлизавети Угорської

Сьогодні, 17 листопада, Римо-Католицька Церква вшановує св. Єлизавету Угорську.

Св. Єлизавета, дочка короля Угорщини, в 14 років вийшла заміж за ландграфа Тюрінгії Людовика IV. У подружжя народилося троє дітей. І хоч це подружжя, як було заведено в ті часи, було укладене з політичних мотивів, між нареченими зародилася любов, оживлена вірою та прагненням виконувати Божу волю. Їхнє спільне життя було щасливим. Єлизавета допомагала чоловікові у вдосконаленні людських та надприродніх чеснот, а він сприяв її релігійності та милосердю щодо бідних.

В своїй релігійності свята Єлизавета не переносила компромісів та намагалася бути послідовною у своїх вчинках. Такою, якою вона була перед Богом, так само поводилася і щодо підданих, а тому ставала об’єктом критики, оскільки її поведінка не співпадала з усталеними при дворі звичаями.

Великий вплив на духовне життя княгині мали послідовники святого Франциска з Ассізі, які у 20-х роках ХІІІ століття розпочали своє служіння у Тюрінгії. Почувши про навернення молодого заможнього ассізького купця Франциска та про переміну його життя, Єлизавета ще більше утвердилася у прагненні вдосконалення свого християнського життя, наслідуючи убогого та розп’ятого Христа, присутнього в бідних.

Незабаром, під час хрестового походу, помер її чоловік. Єлизавета, залишивши Вартбург, оселилася в Марбурзі, де заснувала лікарню.

У 1228 році, під впливом духовного керівника, склала обітницю відречення від світу і вступила до третього ордену св. Франциска. Останні роки життя провела у радикальному відреченні й убогості, віддаючись служінню хворим і бідним. Померла від виснаження 17 листопада 1231 року. Через 4 роки після смерті була канонізована Папою Григорієм ІХ. Є покровителькою третього ордену св. Франциска. Від її імені взяли назву декілька жіночих конгрегацій.