Православний священик-місіонер Микола Несправа у Дніпропетровську 15 жовтня презентував свою книжку, написану за підсумками його поїздок до папуасів Нової Гвінеї – «Листи пілігрима, або Ми всі трохи папуаси».
«Книжку я написав у рідкісному на сьогоднішній день жанрі – епістолярному, у вигляді серії листів до всіх, кому це може бути цікаво. За словами тих моїх друзів, кому я вже презентував книжку в готовому вигляді, вона читається на одному диханні. Це не мої, а їхні слова », – сказав священнослужитель-місіонер.
Відповідаючи на питання, чому ж «усі ми трохи папуаси», о. Микола Несправа сказав:
«Нас із папуасами розділяють тисячі кілометрів, абсолютно різні культури, абсолютно несхожі релігії, уклад життя і ще тисячі інших ознак. Але …
Ми прилетіли в одне маленьке містечко, в якому є злітно-посадкова смуга, від неї йде грунтова дорога, приблизно з півкілометра завдовжки, яка закінчується поліцейською дільницею, вона ж – митниця, поруч «готель» і щось на кшталт мерії. Вранці наступного дня ми всі прокидаємося від страшного гуркоту будівельної техніки. Вискакуємо з «готелю» і бачимо, що насипають на дорогу шлак, щось вирівнюють, починають закатувати асфальт. Запитуємо: «Що тут у вас відбувається?» Відповідають: «Дорогу робимо.» – «Навіщо?!» – «Так у нас за місяць вибори!»
Ми пішли містечком – скрізь порозвішувано гасла «Папуа – банкит!», що означає «Папуа – вперед!» Причому це саме «Папуа – банкит!» написано на плакатах усіх без винятку кандидатів. Різниця в тому, що в одного це написано на білому тлі, в іншого – на зеленому, у третього – біля фото папуги приліплені, у четвертого – пальми, і так далі. А вибори йшли до якогось органу місцевого самоврядування. Згадавши наші рідні реалії, ми реготали до сліз!»
Книжка «Листи пілігрима, або Ми всі трохи папуаси» видана в Дніпропетровську накладом у 5000 примірників, але – як каже священик – днями йому надійшли пропозиції від київських і московських видавництв про перевидання її більшими накладами до кінця цього року. Всі кошти, отримані від реалізації цієї книжки, о. Микола Несправа планує перерахувати до благодійного дитячого фонду «Острів надії».
«Головна ідея моєї книжки – ми живемо на Землі, іншої у нас немає і ніколи не буде. Тому треба жити і радіти кожному дню, і берегти її, щоб передати своїм нащадкам. Думка, звичайно, не нова, але актуальності своєї, на жаль, не втратила», – каже священик.
За матеріалами: РІСУ