Зерно і плевели

Роздуми над Словом Божим на вівторок XVІІ звичайного тижня, рік ІІ

Чи може бути ще краща інтерпретація притчі ніж Ісусова? Важко щось ще пояснювати після Вчителя з Назарету. Спробуймо лише прочитати це слово у світлі тих подій, які кожен з нас переживає у своєму житті.

Пояснюючи притчу про плевели, наш Спаситель говорить, що добре зерно — це сини Царства, натомість плевели — це сини лукавого. Як можна стати сином Царства або сином лукавого? Здається наше серце також є подібною нивою до сівби (пор. Мт 13). Коли приймаємо на цю ниву Слово Бога, що є наче зерно, стаємо синами Царства. Коли ж приймаємо слова лукавого, стаємо його дітьми. Ісус про лукавого каже, що він є «батьком брехні». Відповідно кожне слово, яке не веде мене до правди, не виявляє правди мого серця, а навпаки камуфлює мій власний образ, моє життя, є сівбою плевел. І навпаки — кожне Слово правди, яке веде до зустрічі з самою Правдою, з Господом, є посівом Божого Царства.

Все було б добре, якби наш противник не був таким хитрим і не підсипав одного зернятка плевел в мішок добірної пшениці. Саме така неправда є найбільш небезпечною — неправда, яка виглядає на 99% як правда. Тому потрібний нам ще один гарант: Дух Святий, який діє в Церкві.