16 березня – понеділок
2 Цар 5, 1-15а; Пс 42; Лк 4, 24-30
«Почувши це всі в синагозі наповнилися гніву і вставши, вигнали його геть за місто…»
Світ спасе Правда – це твердження в сучасному світі може звучати дещо наївно. Те, що дійсно має вартість, не потребує лишнього шуму і розголосу. Сьогодні часто живеться красивою рекламою, яка начебто являється критерієм істинності.
Звичайно, що правда не завжди є приємною, часто важкою і прикладом цього в сьогоднішній євангелії є мешканці Назарету. Правду вони почули від того, хто серед них зростав і жив, а цього вже гординя не витримала. Господь прийшов не сподобатись, а оповістити правду. Немає компромісів з Правдою.
17 березня – вівторок
Дан 3,25.34-43; Пс 25; Мт 18, 21-35
«Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому прощати?»
Прощення і милосердя – що це таке і навіщо воно? Звучить дещо старомодно, але один лише жест прощення може зупинити війну, на якій гинуть мільйони, примирити цілі народи, розсварену і розлучену родину поєднати… Подібно один жест милосердя може нагодувати тисячі, а навіть, коли насититься одна людина, це буде велика перемога.
В основі усього цього лежить безкорислива любов, яка не чекає нічого взамін. Та Любов, яка, висячи на хресті, пробачила усім. Сьогодні Євангелія заохочує робити так само, адже умовою мого пробачення є те, як я пробачаю. «І прости нам провини наші, як і ми пробачаємо винуватцям нашим.»
18 березня – середа
Втор 4,1.5-9; Пс 147; Мт 5, 17-19
«Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в царство небесне.»
Що є важливішим, дух чи літера Закону? Для правовірного фарисея ригористичне виконання Закону було найважливішим пріоритетом, у нього вкладалось чимало зусиль та старань. Фарисеї були дещо затьмарені літерою Закону і бракувало їм правдивої мети.
Господь прийшов надати сенс і вказати на справжню мету. Не відкидаючи холодного Закону, Він зігрів його Любов’ю. Закон перестав бути тягарем для людини, а став стисло пов’язаним з її природою. Тепер кожна, навіть найменша, заповідь є допомогою і вказівкою на дорозі до Небесного Царства. Отже, без сумніву духом Закону є Любов.
19 березня – четвер
2 Сам 7,4-5а.12-4а.16; Пс 89; Рим 4,13. 16-18.22; Мт 1, 16. 18-21. 24а.
«Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній.»
Справедлива і тиха людина. Без сумніву одна з найкращих людських чеснот св. Йосифа, про які слід зажди пам’ятати чоловікам і батькам, – це непохитний спокій. Не знайдемо в його устах слів знеохочення, перевтоми, гніву чи обурення навіть в найдраматичніших хвилинах життя Святої Родини, а таких було чимало.
Гнів в родині не є правом чоловіка і не виражає його чоловічого характеру, тому що це прояв слабкості. Спокій і повага чоловіка до дружини, батька до дітей є бальзамом для щасливого родинного життя.
Св. Йосифе, молись за наші християнські сім’ї!
20 березня – п’ятниця
Ос 14,2-10; Пс 81; Мк 12, 28б-34.
«Яка перша з усіх заповідей»
Не може бути любові до Бога без любові до ближнього і також – навпаки. Ісус поєднав в одне ціле цих дві великі заповіді. Без любові до людини любов до Бога стає формальною і фальшивою, а молитва – порожньою.
Найпривабливішою в християнстві є, безперечно, любов. Про перших християн говорили «дивіться як вони люблять один одного». Любов є нашою найбільшою цінністю, без неї ж християнство перестає бути тим, чим повинно.
21 березня – субота
Ос 6,1-6; Пс 51; Лк 18, 9-14
«Два чоловіки зайшли в храм помолитись»
Молитись – це зосередитися і поринути душею в Божу безкінечність, бути тільки з Ним. Молитва – це, немовби, дихання душі, це розмова з Богом про мене і про мої справи, оцінка мого серця.
Чудовим прикладом молитви є покірна постава митаря, який в очах усіх був найбільшим грішником. Однак його молитва сподобалась Господу, була бо щирою і зосередженою на Богові. А фарисей зосередився на своїх перемогах і досконалості, його постава – це «покірна гординя».
Господи, навчи молитись!
22 березня – неділя
2 Хр 36,14-16.19-23; Пс 137; Еф 2,4-10; Ів 3,14-21
«…треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто в нього вірує, жив життям вічним».
Що ж означає піднести Христа в своєму житті? Те, чого навчав Ісус, має стати дорогою в життя, правдою думок і вчинків: до ближнього ставитись так як робив Учитель, свій час, сили, мудрість, спокій, а навіть самого себе дати іншим. Піднести Ісуса і подивитись в ті очі, які постійно дивляться на мене з хреста.
23 березня – понеділок
Іс 65,17-21; Пс 30; Ів 4,43-54
«Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі».
Чимало подій, якими живе родина, виконуються працею, передбачливістю і зусиллями її членів. Однак в певних моментах життя буває замало того, що можуть виконати навіть найбільш люблячі її члени. Такими ситуаціями можуть бути вмирання, хвороби, життєві невдачі… Добре, коли на тому місці, де уже закінчуються зусилля рук і любові, з’являється віра. Міць віри, як останній шанс, часто виявляється вирішальною умовою для життя і перемоги. Дуже влучним прикладом є сьогоднішній текст з Євангелії св. Івана, який хоче нас зміцнити в шуканні Христа. Коли все людське закінчилось, нема місця на зневіру. Не існує меж для віри і надії.
24 березня – вівторок
Єз 47,1-9.12; пс 46; Ів 5,1-За. 5-16
«Устань, візьми ложе твоє і ходи».
На узбіччях людського суспільства живуть люди, хворі роками, зовсім самотні, бідні…Призвичаївшись до узбіччя, вони живуть своєю правдою, власними поглядами, настроями і звичаями, змирившись з нерозумінням друзів, близьких, рідних, з тими, які живуть поруч, або навіть разом з ними…
Сьогодні Євангелія відповідає чому так буває – Немає людини (Ів5,7).
Вони живуть з очима, повними надії, очікують жесту прояву людськості , навіть ще не християнства…
25 березня – середа
Іс 7, 10-14; пс 40; Євр 10,4-10; Лк 1,26-38
«Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!»
Сталась подія, яка викликає подив і зачарування. Бог захотів стати людиною. Для цього Він вибирає найкращу: ту, яка називає себе слугинею Господньою. Що таке служіння Господу для Марії? Після Благовіщення Марія відразу піде допомагати своїй родичці Єлизаветі. Отже, служіння Господу для Марії – це служіння людині. Без служіння людині немає служіння Господу, який для нашого спасіння став людиною.
26 березня – четвер
Вих. 32,7-14; Пс 106; Ів 5,31-47
«…ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав»
Господь пригадує, не варто занедбувати логічного мислення, навіть будучи свідком чудесних подій. Потрібно дивлячись – бачити, а слухаючи – чути. Чуємо застереження, що тільки знання Писання і моральних законів, не є проявом досконалості. Господь остерігає перед фарисейством. Бога не відкриємо через Писання, якщо не будемо відкритими в любові до ближнього.
27 березня – п’ятниця
Мудр 2,1а.12-22; Пс 34; Ів 7,1-2.10.25-30
«Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав»
Якщо хочу, щоб хтось слухав моїх слів, то не тому, що знаю усю правду і її розумію, а тільки тому, що це дозволяє мені зробити Господь. Будь-яка добра справа має бути з Божого благословення, лише Він посилає. Часто для такої справи потрібно чимало моїх зусиль, щоб моїми руками Господь зробив свої великі діла.
28 березня – субота
Єр 11,18-20; Пс 7; Ів 7,40-53
«Ніколи чоловік не говорив так, яке цей чоловік говорить»
Для багатьох Ісус залишається незнаним і незрозумілим. Для одних Він – Месія, для інших – пророк, ще для когось – надзвичайна людина. Для нас Він – Любов, Він Бог, Він просто є усім. І лише залишається розповісти іншим, ким Він є для мене.
29 березня – неділя
Єр 31,31-34; Пс 51; Євр 5,7-9; Ів 12,20-23
«Пане, хочемо побачити Ісуса.»
Це добре прагнення, але хто Його покаже? Цього не зробить сьогодні Филип, ані Андрій. Це можемо зробити ми, християни. Подібно як зерно, де б не зростало: чи на урожайній землі, чи кам’янистій, а можливо – в тернах, завжди залишиться зерном, яке вкинуте рукою Христа на свідчення для інших. Плоди, які зростуть, мають вказати на сіяча – Христа.
30 березня – понеділок
Дан 13,41-62 Пс 23; Ів 8, 1-11
«То і я тебе не осуджую, йди та вже більше не гріши»
Камінь є мертвим, він не несе відповідальності за завданні рани. Взявши камінь в руку, ним можна поранити людину. Відповідальною є людина що взяла його до руки, до тієї руки, що може вирішувати.
Все ж таки найбільших ран може завдати кам’яне слово, рани від нього дуже важко лікувати. Слово взагалі може вбити…
31 березня – вівторок
Чис 21,4-9; Пс 102; Ів 8. 21-30
«Бо коли не увіруєте, що Я є…»
Християнське життя без віри в Божу присутність стане важким, нудним і без сенсу. Без віри з’явиться спокуса утекти, залишити все. Без віри не вдасться пояснити важкі хвилини життя та будь що зрозуміти.
Господи, допоможи відчути Твою присутність в моєму житті!
фінансово.
Щиро дякуємо!
