Літургійні читання на Велику П’ятницю (РКЦ)

Римо-католицький календар

Велика п’ятниця

Перше читання

Іс 52, 13 – 53, 12

Читання з Книги пророка Ісаї

Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому Я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 31(30)

В руки Твої, Боже, дух мій віддаю

До Тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, *

у Твоїй справедливості визволь мене!

В руки Твої віддаю я духа мого: *

Ти визволив мене, Господи, вірний Боже.

Я став сміховиськом усім моїм противникам *

і ганьбою моїм сусідам,

страховищем моїм знайомим; *

хто мене бачить надворі, втікає від мене.

А я на тебе, Господи, вповаю; *

кажу: “Ти єси Бог мій!”

В руках у Тебе моя доля: *

вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.

Освітли світлом Твого обличчя слугу Твого, *

спаси мене в Твоїм милосерді!

Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, *

ви всі, що уповаєте на Господа.

Друге читання

Євр 4, 14-16; 5, 7-9

Читання з Послання до євреїв

Маючи великого Первосвященика, який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не Такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. Він, перебуваючи у Своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм

Флп 2, 8-9

Слава Тобі, Царю віків

Для нас Христос став слухняним аж до смерті,

смерті ж хресної.

Тому й Бог Його вивищив

і дав Йому Ім’я, що понад усяке ім’я.

Слава Тобі, Царю віків

Євангеліє

Йн 18, 1 – 19, 42

Є.
Мука нашого Господа Ісуса Христа від святого Йоана

Є.
Після вечері Ісус зі своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі своїми учнями. Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх:

†

Кого шукаєте?

І.

Ісуса Назарянина,

Є.

відповіли ті.

†

Це Я,

Є.

Каже їм Ісус. Стояв з ними і Юда, зрадник Його. Коли ж Він сказав їм: Це Я! – вони подалися назад і попадали на землю. Він знову запитав їх:

†

“Кого шукаєте?

Є.

Вони ж знов:

Н.

Ісуса Назарянина.

Є.

Ісус відповів:

†

Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть.

Є.

Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них. Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба – Малх. Та Ісус сказав Петрові:

†

Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?

Є.

Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і увійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. Служниця, яка при дверях, каже Петрові:

І.

А ти часом не з учнів Цього Чоловіка?

І.

Ні,

Є.

відповів той. Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся. А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення. Ісус відповів йому:

†

Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив.

Є.

Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши:

І.

Оце так Ти відповідаєш первосвященикові?

Є.

Ісус йому відповів:

†

Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле; якщо ж добре, то чому Мене б’єш?

Є.

Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи. А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його:

Н.

А ти не з Його учнів?

Є.

Він заперечив і сказав:

І.

Ні!

Є.

Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже:

І.

Чи не тебе я бачив з Ним у саду?

Є.

Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень.

Є.

А Ісуса повели від Каяфи у преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти пасху. Пилат вийшов до них надвір і каже:

І.

Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка?

Є.

Вони йому у відповідь сказали:

Н.

Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі.

Є.

Тоді Пилат їм сказав:

І.

Візьміть Його і судіть Його за вашим законом.

Є.

Сказали йому юдеї:

Н.

Нам не можна нікого страчувати, –

Є.

щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти.

Є.

Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його:

І.

Чи Ти Цар юдеїв?

Є.

Ісус йому відповів:

†

Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене?

І.

Хіба я юдей? –

Є.

Відповів Пилат. –

І.

Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?

Є.

Ісус відповів:

†

Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої прибічники подбали би, щоб Мене не видали юдеям. Нині ж Моє царство не звідси.

І.

То Ти Цар? –

Є.

Запитав Його Пилат. Ісус відповів:

†

Ти сам кажеш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос.

І.

А що таке істина? –

Є.

Каже Йому Пилат. І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм:

І.

Жодної вини я в Ньому не знаходжу. Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв?

Н.

Не Його, а Варавву! –

Є.

знову закричали ті. Варавва ж був розбійником.

Є.

Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати. Воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й одягнули Його в багряницю; вони підходили до Нього й казали:

Н.

Радій, Царю юдеїв!

Є.

і били Його в обличчя. І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм:

І.

Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини.

Є.

Вийшов Ісус у двір, маючи на собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм:

І.

Оце – Людина!

Є.

Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи:

Н.

Розіпни, розіпни Його!

Є.

Каже Пилат їм:

І.

Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини.

Є.

Юдеї відповіли йому:

Н.

Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає себе за Божого Сина!

Є.

Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові:

І.

Звідки Ти?

Є.

Ісус не дав йому відповіді.

Є.

Каже Йому Пилат:

І.

Чому до мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе?

Є.

Ісус йому відповів:

†

Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має більший гріх.

Є.

Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи:

Н.

Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві!

Є.

Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, – єврейською мовою: гаввата. Була ж п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. Він каже юдеям:

І.

Ось ваш Цар!

Є.

Тоді вони зчинили галас:

Н.

Візьми, візьми та розіпни Його!

Є.

Пилат їх запитує:

І.

Вашого Царя розіп’яти?

Є.

Та первосвященики відповіли:

Н.

Ми не маємо царя, крім кесаря!

Є.

І тоді він видав Його їм на розп’яття.

Є.

Ісуса взяли й повели. Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа, де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса – посередині. Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин, Цар юдеїв! Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи. Та юдейські первосвященики говорили Пилатові:

Н.

Не пиши: Цар юдеїв, але те, що Він сам заявляв: Я – Цар юдеїв!

Є.

Пилат відповів:

І.

Що я написав, – те написав!

Є.

А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. Тож міркували між собою:

Н.

Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, – кому припаде.

Є.

Це щоби збулося Писання, яке гласить: Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб. Воїни так і зробили.

Є.

Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до своєї матері:

†

Жінко, ось твій син!

Є.

Потім звернувся до учня:

†

Ось твоя мати!

Є.

І відтоді взяв її учень до себе.

Є.

Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання:

†

Прагну!

Є.

Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. Спробувавши оцту, Ісус сказав:

†

Звершилося!

Є.

І схиливши голову, віддав духа.

Є.

Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. І знову ж, у іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи.

Є.

Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, – але таємним, оскільки боявся юдеїв, – попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, – згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду – нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько.

Слово Господнє