У суботу, 13 червня 2009 р., в день літургійного спомину св. Антонія з Падуї, у Полонному (Хмельницька обл.) відбулись урочистості на вшанування 25-річчя священицького служіння владики Станіслава Широкорадюка OFM, єпископа-помічника Київсько-Житомирської дієцезії.
Місце проведення було обрано не випадково, адже саме в цій парафії формувалось та зміцнювалось покликання нинішнього єпископа, й тут же, при цьому вівтарі чверть століття тому неопресвітер о. Станіслав відправив свою першу Божу Службу, а потім довгий час був місцевим настоятелем.
На урочистостях були присутні: Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Ян Пурвінський, єпископ-емерит Станіслав Падевський OFMCap, єпископ-помічник Львівської архідієцезії Леон Малий, численні священики з усієї України, представники місцевої влади.
Урочиста Божа Служба розпочалась з обряду освячення пам’ятної таблиці на честь колишнього настоятеля парафії св. Анни світлої пам’яті о. Андрія Гладисевича, під проводом якого, формувалось і зростало священицьке покликання нинішнього ювіляра.
Від імені Святішого Отця Папи Римського Бенедикта XVI Єпископа Станіслава, а також ще двох ювілярів – о. Людвіка Камілевського (в цьому році отець-прелат відзначає 35-річчя священства) та о. Леоніда Ткачука СМ (який цими днями також відзначає «срібний» ювілей пресвітерського рукоположення) привітав і вручив пам’ятні грамоти офіційний представник Святого Престолу – архієпископ Іван Юркович.
Під час Божої Служби пастирське слово до учасників скерував єпископ-емерит Станіслав Падевський OFMCap. У своїй проповіді владика Станіслав згадав про той нелегкий шлях, котрий довелось пройти ювіляру як до священства, так і після рукоположення. Адже це були часи войовничого атеїзму, відвертого богоборства влади.
Після завершення Божої Служби єпископа Станіслава Широкорадюка та священиків о. Людвіка і о. Леоніда вітали численні делегації та гості. Зокрема вітальні слова виголосили представники полонської міської та районної влад. Особливо теплими були привітання сестер-монахинь, котрі розпізнавали своє покликання до богопосвяченого життя саме під опікою ювіляра. Вітали владику також вірні парафій, які народжувались, міцніли та розбудовувались його зусиллями.
А діти полонської парафії привітали Його Преосвященство сценкою, у якій показали шлях «Стасіка» від батьківського порогу до сходів церкви св. Анни, й далі від цього церковного муру до Ризької семінарії та, нарешті, повернення вже у якості священика до цього ж вівтаря.
Також нікого не залишили байдужими вітання бабусь, на плечах яких вистояла Церква у часи гонінь і переслідування, і для яких незбагненним Божим даром, про який зовсім недавно годі було й мріяти, є можливість відкрито і урочисто вітати своїх священиків і свого єпископа на своїй же землі, у власній чинній святині.
За матеріалами: Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
