Літургійні читання на суботу, 30 червня (РКЦ)

Римо-католицький календар

Субота ХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Перше читання
Плач 2, 2. 10-14. 18-19

Читання з Книги Плачу

Зруйнував Господь, не пощадив, усі Якова оселі. Він зруйнував у своїм обуренні твердині дочки Юди, повалив їх на землю; царство з його князями збезчестив. Сидять на землі мовчки старі люди дочки Сіону; посипали собі голови порохом, оперезалися вереттям. Схилили голови додолу дівчата єрусалимські. Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за погибелі дочки народу мого, бо діти й немовлята мліють по майданах міських. Просять у матерів своїх: «Хліба! Пити!» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі у материнське лоно. Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може? Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні. До Господа взивай зі свого серця, дівице – дочко Сіону! Лий потоком сльози днями й ночами! Не давай собі впину, очей твоїх зіницям не давай спокою! Вставай, голоси уночі з початком кожної сторожі. Вилий наче воду твоє серце перед лицем Господнім. Здійми до Нього твої руки за життя твоїх діток, які мліють з голоду на рогах усіх вулиць.

Слово Боже

Респонсорійний Псалом
Пс 74, 1-2. 3-4. 5-7. 20-21

Життя убогих не забудь повіки.

Боже, чому Ти назавжди нас відкинув? *
Чому Твій гнів палає на овець Твоєї отари?
Згадай свою громаду, яку Ти придбав віддавна. +
Ти викупив жезл спадщини своєї: *
це гора Сіон, на якій Ти оселився.

Зійди Твоїми стопами на відвічні руїни, – *
за все зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині.
Твої вороги заревіли у Твоїй святині; *
вони підняли стяги – свої знамена.

Виглядало, наче в лісовій гущавині розмахували сокирами. *
А тоді почали трощити сокирами і сікачем її різьблену оздобу.
Спалили вогнем Твою святиню, *
опоганили до основ оселю Імені Твого.

Поглянь на свій завіт, *
бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня.
Хай упокорений не повернеться засоромленим. *
Бідний та вбогий величатимуть Твоє Ім’я.

Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17

Алілуя, алілуя, алілуя.
Ісус узяв наші недуги
і поніс наші хвороби.

Євангеліє
Мт 8, 5-17

Читання святого Євангелія від Матея

У той час, коли Ісус увійшов в Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться». Ісус йому каже: «Я піду й оздоровлю його». У відповідь сотник сказав: «Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи слово, – і мій слуга одужає. Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! – і йде; іншому: Прийди! – і приходить; моєму рабові: Зроби це! – і робить». А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: «Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри. Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів». А сотникові Ісус сказав: «Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив». І його слуга тієї ж миті одужав. Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в гарячці; Він доторкнувся до її руки, – і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому. А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих, щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: «Він узяв наші недуги і поніс хвороби».

Слово Господнє