Літургія Слова та коментар на 17 серпня

Перше читання: Суд 2, 11-19

У ті дні сини Ізраїля чинили те, що Господеві було не до вподоби, й служили Ваалові. Покинули вони Господа, Бога батьків їхніх, що вивів їх з Єгипту, й стали ходити за іншими богами, богами народів, що жили навкруги них, і стали покланятися їм та тим гнівити Господа. Покинули вони Господа й почали служити Ваалові та Астарті. Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав він їх у руки грабіжникам, що грабували їх, і віддав їх у руки ворогам їхнім навкруги, так що вони не здолали більше устоятись перед своїми ворогами. Куди вони не виступали, рука Господня була проти них, їм на нещастя, як Господь був сказав і як Господь був присягавсь їм. І стало їм вельми скрутно. І настановив тоді Господь суддів, що рятували їх з рук їхніх грабіжників. Тільки ж бо вони й суддів своїх не слухали, а блудували за чужими богами й поклонялися їм. Притьмом звернули з дороги, що нею ходили батьки їхні, слухаючи заповідей Господніх, – не так вони чинили. Коли Господь настановляв їм суддів, то Господь був із суддею і рятував їх з рук ворогів їхніх, покіль жив на світі суддя, бо милосердився Господь над їхніми стогонами, що завдавали їм напасники та гнобителі їхні. Як же вмирав суддя, то вони знову витворяли ще гірше, ніж батьки їхні, ходивши слідами за іншими богами, щоб їм служити та їм поклонятися. Нічого не позбулися з їхніх поганих вчинків, ані з їхньої упертої поведінки. Слово Боже.

Псалом: Пс 106(105)

Згадай нас, Боже, і дай нам спасіння.

Вони не знищили народів, *

про котрих говорив Господь їм,

але з поганами зміщались *

і навчились, як вони, чинити.

Узяли служити їхнім божищам, *

що стали для них петлею.

Синів своїх і дочок рідних, *

жертвували демонам.

І опоганилися вчинками їхніми, *

і блудними ділами їхніми.

І скипів гнів Господень на народ свій, *

і він свою спадщину зненавидів.

Багато разів Він визволяв їх, *

вони ж усе бунтувались думкою своєю.

Та Він зглянувся над їхньою бідою, *

коли почув був їхні благання.

Євангеліє: Мт 19, 16-22

У той час один чоловік підійшовши, сказав Ісусові: Учителю добрий, що доброго я маю робити, аби мати вічне життя? Ісус сказав йому: Чому питаєш Мене про добре? Добрий тільки Один Бог. Як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей. Той питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе. Каже Йому юнак: Це все зберіг я змалку, чого ще мені бракує? Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним і матимеш скарб на небесах, а тоді приходь і йди за Мною. Почувши ці слова, юнак зі сумом відійшов, бо мав великі маєтки. Слово Господнє.

Коментар: о. Олег Сартаков

«Якщо хочеш бути досконалим, – сказав Ісус, – піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною». Почувши це слово, святий Жан Марія Віанней став ним жити. Із самого початку жителі села Арс звернули увагу на те, як молиться і як проводить Месу новий священик. Також привернула увагу жителів його вільна і щедра бідність. Як тільки він прийшов в приходський будинок, тут же попросив винести звідти все, що не було необхідним для життя. Він віддає завжди і все, що може віддати. Віддає всім. Він міняє свій білий хліб на черствий хліб жебраків, віддає своє взуття, продає все, що може продати… Він казав: «Є два види скупості: небесна і земна. Земна скупість ніколи не приведе до бажаного багатства; завжди лише накопичує, накопичує і накопичує. Проте в момент смерті у земного скупердяя не буде нічого. Це все одно, що запасатися великим надлишком на зиму: коли приходить час нового урожаю, не знаєш, що робити із старим, такі запаси створюють лише проблеми. Адже ми чинимо так само: прив’язуємося до матеріального, до того, що тлінне, і не піклуємося про те, як знайти Небеса – єдиний справжній скарб!» Наскільки бідніша стає людина заради любові до Бога, настільки багатіша вона стає у Царстві Неба.