Проповідь о. Миколи Мишовського на четвер ІІ тижня Великого Посту (РКЦ).
Так говорить Господь: «Проклятий той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа. Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній. Щасливий чоловік, який на Господа уповає і чия надія в Господі. Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє; у рік посухи йому байдуже, воно не перестає родити. Лукаве над усе у світі серце людське — і незціленне! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків»
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
