Вислужений префект Конгрегації Божественного культу та дисципліни Таїнств кардинал Робер Сара застерігає Церкву від спокуси пристосовуватися до сучасних тенденцій та світських категорій. «Нам не потрібна ще одна глобальна інституція — нам потрібна Церква як таїнство спасіння», — каже кардинал.
В інтерв’ю для французького тижневика Le Journal du Dimanche з нагоди виходу його нової книжки «2050» кардинал Сара стверджує, що Церква ризикує втратити свою сутність, якщо намагатиметься адаптуватися до категорій та очікувань сучасного світу.
Центр Церкви: повернення до Бога
Для кардинала, який народився в Гвінеї, критерієм оцінки понтифікату є не адміністративні рішення чи дисциплінарні реформи, а здатність повернути Бога в центр церковного життя. Він пояснює, що коли Церква говорить передусім про адорацію, навернення і святість, а не про стратегії чи структури, — вона віднаходить свою істинну вісь. В іншому разі, застерігає ієрарх, є ризик ослаблення віри до суто людських категорій.
Кардинал Сара стверджує: багато конфліктів у сучасній Церкві випливають із глибшої кризи: кризи мови віри. Коли доктринальною точністю нехтують — в умах вірних виникає плутанина. Тому він наголошує, що доктринальна ясність — це не ригоризм, а милосердя щодо тих, хто шукає вказівок.
«Церква не є мирською установою»
Ієрарх засуджує тенденцію оцінювати Церкву за критеріями, якими послуговується сучасний світ: ефективність, репрезентативність, інклюзивність чи інституційна діяльність. Він нагадує: Церква існує не для того, щоб віддзеркалювати світ, але щоб його спасати. У цьому сенсі він чітко заявляє: «Нам не потрібна ще одна глобальна інституція. Нам потрібна Церква як таїнство спасіння».
Кардинал застерігає, що коли забувається божественний вимір Церкви — людські слабкості цієї інституції стають незносними. Але коли визнається її надприродність, Церква постає як знак спротиву для світу.
Ризик доктринального релятивізму
Кардинал Сара також застерігає від того, що він називає «доктринальним партикуляризмом»: це схильність деяких помісних Церков тлумачити віру на підставі культурного контексту чи ідеологічних категорій. Це призводить до того, що коли доктрина релятивізується, єдність Церкви слабшає, а відмінності ставляться вище за сопричастя.
«Доктринальний релятивізм ослаблює єдність», — зауважує ієрарх, нагадуючи: сам Христос просив Отця, щоб Його учні були єдиним цілим.
Традиційна літургія як багатство
В інтерв’ю кардинал повертається до однієї з тем, що характеризували його служіння: літургії. Слідом за папою Бенедиктом XVI, кардинал Сара стверджує, що різноманітність обрядів є багатством, коли вони виражають одну й ту саму віру.
У цьому сенсі він критикує те, що вважає одержимістю ідеєю скасувати стару літургію. Кардинал Сара вважає: традиційний обряд може допомогти заново відкрити, що літургія — це не те, що людина творить, а те, що прийняла і передає Церква.
«Справжня літургійна реформа є внутрішньою», — стверджує він, нагадуючи, що метою літургії є повернення першого місця Богові.
Скандали й навернення в Церкві
Щодо скандалів, які вразили Церкву особливо останніми роками, кардинал зазначає: вони потребують правди, справедливості й очищення. Однак він наголошує, що скандали не усувають покликання Церкви.
Навернення сердець потрібне більше за структурні реформи, наголошує кардинал Робер. Водночас він підкреслює важливість свідчення релігійного життя, яке нагадує світові, що кінцева мета людини — це не успіх чи майно, а вічне життя з Богом.
Сім’я, евтаназія та криза надії
Кардинал Сара обговорив деякі з основних культурних проблем, із якими стикається Захід. Демографічна криза в Європі відображає глибоку втрату надії, каже ієрарх. Цивілізація, яка відмовляється від Бога, заодно втрачає сенс переказувати життя.
Кардинал також критично ставиться до пропозицій легалізувати евтаназію, попереджаючи, що вони відображають узурпацію людської влади над цінністю людського життя. «Хворі потребують співчуття, а не знищення», — зазначає колишній префект Конгрегації Божого культу.
Майбутнє Церкви — у святості, а не в стратегіях
Наприкінці інтерв’ю кардинал Сара звертається до катехуменів та новоохрещених: Церква — це не просто людська організація, а сама таємниця Христа, присутня у світі. Тому він закликає не бентежитися слабкостями її членів, а дивитись на Христа. І висловлює застереження щодо майбутнього християнства:
«Майбутнє Церкви залежить не від наших стратегій, а від нашої святості».
фінансово.
Щиро дякуємо!
